Микола Максименко, класичний живопис

Максименко Микола Антонович (1924 – 2016) – Народний художник України, майстер класичного живопису, лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка за серію робіт “Пейзажі України”.

Талант, даний Богом, потрібно віддавати людям
Микола Максименко

2007 року видавництво “А-ХАУЗ” за підтримки Тарабукіна Руслана Сергійовича, Дементієнко Олександра Вікторовича, та групи меценатів-колекціонерів, які побажали залишитися неназваними, презентували альбом “Класичний живопис Максименко”.

Микола Максименко і його кроки у мистецтві

Микола Максименко – художник, який залишив яскравий слід в українському мистецтві. Він прославився своїми пейзажами та натюрмортами, у яких відображав красу рідної землі. Хоча портрети зустрічалися в його творчості рідше, вони також мали глибокий сенс.

Митець народився 31 грудня 1924 року в селі Яроповичі на Житомирщині. Його батьки були простими хліборобами, які не мали великих статків. Проте багатство природи навколо справило величезний вплив на майбутнього художника.

Важливим моментом у житті Миколи став випадок, коли він зупинився, захоплений краєвидом світанку. Він зрозумів, що хоче зображувати красу навколишнього світу на полотні. Це стало його першим художнім одкровенням.

Свою першу картину він намалював біля ручаю, коли побачив розквітлі лілії. Це враження надихнуло хлопчика взятися за пензель і створити свій перший твір.

Першим вчителем молодого художника був Осадчий – митець із Києва. Під його керівництвом Микола створив перший портрет, організував свою першу виставку та здобув визнання у рідному селі.

Згодом, тікаючи від голодомору, родина митця була змушена покинути Житомирщину та переїхати на Урал, до Магнітогорська. Там Микола закінчив школу, але мистецтво не полишав.

У 1941 році він навчався в художній студії Бориса Дегтярьова. Але вже наступного року юнак став курсантом Талліннського військово-піхотного училища. Його навчання проходило в евакуації у Тюмені.

У 1943 році Микола Максименко пішов воювати на фронт. Він служив розвідником, але під час бою отримав осколкове поранення в ліве око. Втрата ока стала важким випробуванням, але не зламала його дух.

Мати художника відчула, що з сином сталося лихо, коли в її будинку несподівано впала остання картина, написана ним перед відправкою на фронт. Цей момент залишився у спогадах родини митця назавжди.

Попри втрату ока, художник не полишив живопис. Він навчався у студіях, удосконалював техніку, а згодом переїхав до Москви, щоб брати уроки у видатного Ігоря Грабаря.

Повернення митця в Україну

У 1948 році Микола повернувся в Україну та оселився в Рівному. Там він очолив художню студію у місцевому Палаці піонерів. Проте невдовзі переїхав до Житомира, де залишився назавжди.

У Житомирі Максименко працював консультантом із живопису та підтримував творчі зв’язки з відомими художниками – Миколою Глущенком, Сергієм Шишком і Тетяною Яблонською.

У мене були дуже теплі стосунки з Миколою Петровичем Глущенком. Він був майже на всіх моїх виставках. Коли він приїжджав робити виставку в Житомирі, зупинився в мене у квартирі. Ми розмовляли всю ніч…
Микола Максименко

У 1960 році він став членом Спілки художників СРСР. Його картини здобули популярність і визнання серед мистецтвознавців та глядачів.

У 1994 році художник отримав звання Народного художника України. Того ж року він став лауреатом Шевченківської премії за серію пейзажів, у яких передав чарівність української природи.

Я народився художником. Ніким іншим я себе ніколи не уявляв
Микола Максименко

Особливе місце в житті митця займала його дружина Валентина. Вона стала для нього джерелом натхнення. Художник із захопленням спостерігав, як вона створювала красу у їхньому саду.

Навіть у похилому віці Микола Максименко не припиняв малювати. Він працював щодня, а також навчав сусідську дівчинку малюванню. Побачивши її талант, переконав батьків віддати її до художньої школи.

Останніми роками митець усе частіше писав картини з українським небом та золотими полями. Він казав, що це – душа України, і творив так, як підказував йому Бог.

Я об’їздив весь світ. Але душею залишався українцем!
Микола Максименко

Микола Максименко відійшов у вічність 11 вересня 2016 року у віці 91 року. Його роботи назавжди залишилися у спадщині українського мистецтва, а рідні краєвиди продовжують жити у його полотнах.