Альбом фотографій Харків, 1897

Альбом фотографій Харків, 12 оригінальних фото-карток з видами міста, з підписами на російській та німецькій мовах.

Харків — одне з найважливіших міст України, що відіграло ключову роль в історичному та політичному розвитку країни. Засноване у 1654 році як фортеця, воно швидко стало центром Слобідської України, а в 1919–1934 роках було столицею УРСР, визначаючи політичний курс республіки. Протягом ХХ століття Харків став потужним промисловим, науковим і культурним центром. У новітній історії місто є символом українського опору: у 2014 році вистояло перед загрозою сепаратизму, а з 2022 року стало одним із ключових форпостів захисту України від російської агресії.

Університетська гірка і Університетська вулиця

Університетська гірка – найдавніший історичний район у центрі Харкова, на його території в XVII столітті була побудована Харківська фортеця. Свою назву район отримав на початку XIX століття після відкриття Імператорського Харківського університету.

Університетська вулиця – вулиця в центрі Харкова, на Університетській гірці. Виникла однією з перших на території Харківської фортеці. У 1805 році, після відкриття Харківського імператорського університету, стала називатися Університетською вулицею.

Харківська Біржа

У 1858 р. Харківська міська дума перейнялася влаштуванням торгової Біржі. Її відкрили в нижній частині Миколаївської площі. Будівля спочатку була дерев’яною, а в 1880-ті роки за проектом архітектора Б. Г. Михайлівського було зведено кам’яну будівлю, оточену колонами коринфського ордера.

Харків, Павлівська площа

Павлівська площа була створена в другій половині XVII століття. На ній був головний міський базар, проводилися Покровський та Успенський ярмарки.

На південно-східному куті Університетської вулиці розташовувався поштовий двір, біля нього – верстовий стовп і лобне місце. У XIX столітті площу було забудовано одно- і двоповерховими переважно торговими будівлями.

З 1919 по 2013 роки називалася – площа Рози Люксембург.

Харків, Миколаївська площа

Миколаївську площу було засновано 1659 року, одночасно з будівництвом Харківського острогу. До початку XIX століття Харківська фортеця втратила стіни, вали зрівняли, рови були засипані.

Навіть 1808 року Старе місто багато старожилів називали за звичкою Харківською фортецею навіть в офіційних проханнях. Після вирівнювання місцевості навколо фортеці утворилася досить значна за простором площа. Вона носила ім’я Ярмаркової площі, або Міської площі.

В листопаді 1804 року площа отримала офіційне найменування – Миколаївська, на честь Миколаївської церкви, що бере свій початок із дерев’яного скиту, збудованого ще до заснування Харкова.

У 1919 і 1920-1975 роках – площа Тевелєва, у 1975-1996 роках – площа Радянської України. Сучасна назва – Майдан Конституції.

Харківський Міський дім

Харківський Міський дім, де містилася міська дума і управа. Будівля збудована 1885 року за проектом міського інженера Болеслава Георгійовича Михаловського.

До кінця 1870-х на Миколаївській площі було куплено великий триповерховий будинок, який передбачалося реконструювати. У 1880 році було схвалено проєкт реконструкції та проведено конкурс на оздоблення фасаду. Але вже після початку робіт конструкції будівлі виявилися непридатними для переробки, і будівлю довелося розібрати для будівництва на її місці нової. За результатами конкурсу, однією з умов якого будівля мала бути зведена «зручною, але не розкішною», перемогу здобув проєкт Б.Г. Міхаловського.
⠀
28 квітня 1885 року Міський будинок було освячено. У ньому Харківська Міська дума урочисто відзначила сторіччя «Міського положення» 1785 року, що встановлювало поділ міських станів і порядок про міського самоврядування.

Харків, Присутні місця

Вид з південного боку Соборної площі. Ліворуч видно початок двоповерхового хімічного корпусу Харківського Імператорського університету. По центру будівлі надбудований невисокий фронтон. Праворуч видніються куполи храмів чоловічого Свято-Покровського монастиря.

Наприкінці XVIII – на початку ХІХ ст. навпроти Успенського собору почалося зведення будівлі для адміністративних установ міста – присутніх місць. Площа між собором і адміністративною будівлею отримала назву Соборної.

1805 року сюди перевели Губернське правління, але остаточно будівництво все ніяк не могли закінчити. Тож у середині ХІХ століття міською владою було ухвалено рішення довгобуд знести та побудувати заново. Нова триповерхова червоного кольору будівля виявилася не такою гарною, але більш зручною і практичною.

У столичний час, поки будувався Держпром, тут розташовувалися вже радянські установи, які керували Харківською областю (виконком, комітет комсомолу, комітет партії більшовиків). У 1928 році будівлю було віддано Червоній Армії. У 30-х роках її реконструювали, додавши в архітектуру нотку радянського конструктивізму. З’явився зал для глядачів майже на півтори тисячі місць, де проводилися концерти, демонструвалися кінофільми.

1941 року, під час захоплення Харкова німецькими військами, будинок Червоної Армії було зруйновано. Після війни будівлю вирішили не відновлювати, а розбити сквер на честь борців за радянську владу. Зараз сквер перейменовано на честь борців за Україну.

Перша будівля вокзалу в Харкові

Курсько-Харківсько-Азовська залізниця з’явилася в 60-х роках ХІХ століття, саме в цей час залізничні рейки були прокладені через Харків. Спочатку будівля залізничного вокзалу в Харкові являла собою невелику двоповерхову будову. Вона розташовувалася на території Архієрейської левади, біля підніжжя Холодної гори, на болотистій місцевості.

Зведення вокзалу завершилося 1869 року за проектом архітектора Андрія Тона. 22 травня 1869 року до міста прибув перший потяг. І вже з перших чисел липня 1869 року на вокзал почали регулярно прибувати поїзди.

Харків, Театральна площа

У другій половині XVIII століття цією площею закінчувалося місто Харків. Далі йшов рів і вал. У 1785-1787 роках тут спорудили будівлю військового провіантського складу, що збереглася до наших днів. Поруч із провіантським складом розташовувався перший харківський острог, будучи дерев’яним, він з усіх боків був окопаний ровом. Тут же поруч з острогом був один з найкращих колодязів міста.

Площа отримала назву на початку XIX століття у зв’язку з відкриттям тут постійного міського драматичного театру в серпні 1816 року. Будівля була дерев’яною, основою її були дерев’яні стовпи, обшита дерев’яною тином та обмазана глиною, натомість у три яруси, з ложами, партером і галереєю. Опалення в будівлі не було, а освітлювалася вона сальними свічками. Вона простояла до 1841 року і була розібрана через старість.

15 серпня 1841 року відбулося відкриття нового кам’яного театру, побудованого за проектом архітектора Андрія Тона. Будівля була двоповерховою, з мезоніном і залом для глядачів на 800 осіб у чотири яруси, будівля опалювалася.

Протягом кількох років будівлю театру перебудовували кілька разів. Найкапітальнішої перебудови театр зазнав 1883 року за проектом Болеслава Михайлівського, який надав йому рис французького ренесансу. Сьогодні тут розміщений Державний академічний український драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка.

У 1876 р. на Театральній площі був закладений сквер, східний край якого виходив на площу Поезії, до 1897 року сквер обнесли красивою дерев’яною решіткою на кам’яних стовпах.

У 1897-1900 рр. на кутку вул. Сумської та Театральної площі з’явилася будівля Контори Державного банку, споруджена за проектом петербурзького архітектора Романа Петровича Голенищева в стилі флорентійського ренесансу.

Сквер на Вознесенській площі

Вознесенська площа виникла на місці оборонних валів. На генеральному плані Харкова, складеному в 1785 році, територія сьогоднішнього майдану розташовується на околиці міста, далі починається підгородня Немишлянська слобода.

1846 року Харківський цивільний губернатор Сергій Миколайович Муханов наказав влаштувати сквер на Вознесенській площі, облаштування якого було закінчено 1851 року. Сад вийшов симпатичним, оточений дерев’яними надовбами, і служив ніби зеленим продовженням Плац-парадної (Михайлівської площі).

Пізніше сквер було перейменовано на сквер на площі Фейєрбаха, з 2024 – сквер біля Майдану Оборонний Вал.

Університетський сад

Ініціатором створення саду був В.Н. Каразін. 1804 року почалося облаштування території навколо університету, яку було розділено на Університетський сад, так званий «англійський» парк для прогулянок і відпочинку, площею 20 га, і Ботанічний сад – для наукових досліджень, площею 8 га. В Університетському саду в той час посадили першу липову алею.

1805 року садівник Цетлер створив домінанту саду – липову алею, яку 1806 року доповнили новими рослинами, пересадженими з Холодної Гори. Того ж року на території майбутнього саду висадили 10000 саджанців дерев, доставлених із лісових дач Куряжа, Пісочина і Хорошева.

До 1808 року привезли понад 1000 саджанців рідкісних видів дерев і чагарників. Трохи пізніше тут влаштували тераси для ландшафтного парку в англійському стилі, розарій, оранжерею і чотири альтанки, які примикали до зведеної навколо саду огорожі. В альтанках розташовувалися буфети, а в одній з них грав оркестр.

1808 року при університеті на території саду побудували астрономічну обсерваторію, а 1895 року – перший зоопарк на території сучасної України.

У 1935 році сад було перейменовано на парк імені Т. Г. Шевченка.

Основа

Село Основа належало старовинному слобожанському роду Донцов-Захаржевських. Слобода поблизу Харкова на правому березі річки Лопань, яка існує з XVII століття.

Згодом Основа стала родинним гніздом родини Квіток. Маєток переходить у спадок у родинному колі. 29 листопада 1778 р. на Основі народився відомий український письменник і драматург Григорій Квітка-Основ’яненко.

Він передав усі права на маєток братові, але й далі все його життя було пов’язане з Основою. Його брат Андрій, був також відомий як активний культурний діяч Слобожанщини, є одним із засновників Харківського університету.

Район Основа розташований навпроти Москалівки, через річку Лопань, між Новоселівкою і Новожановим. Наразі є частиною великого району в місті Харкові – Новожанове.

Більше фотографій і описів до них ви можете прочитати в огляді антикварної книги “Старинные усадьбы Харьковской Губернии“, яка була видана в 1917 році. Історія харківщини чудово розгорнута в історичному документі “Топографическое описание Харьковского наместничества 1787 года“, який побачив світ у 1878 році. Щє більш розгорнуто про історію Слобожанщини можна прочитати в книзі “Топографическое описание Харьковского наместничества 1788 года, с историческим предуведомлением о бывших в сей стране с древних времен переменах, взятым к объяснению деяний и хронологии из Татарской истории Баябур-Хана-Абулгадзи, Российской истории князя Щербатова, Начертания Европейской истории Готтфрида Ахенвалла, и Политической истории Самуила Пуффендорфа” перевиданного в Харкові у 1888 році.