Топографическое описание Харьковского наместничества 1787 года

Топографическое описание Харьковского наместничества 1787 года. Надруковано: Харків, 1878 рік, 34 сторінки, російською мовою.

Рукопис пожертвувано до бібліотеки Харківського університету у 1870 році вчителем 3-ї Харківської гімназії Андрієм Степановичем Гєєвеським, за словами якого він належав Єгору Урюпіну, колишньому міському голові Харкова (1799–1805), і був знайдений спадкоємцями Урюпіна на горищі його будинку.

Рукопис дуже бідний на розділові знаки, через що я дозволив собі деякі виправлення в цьому відношенні. У всьому ж іншому цей список є точною копією. Ю. Морозов. Окремі відбитки з NN 15 і 16 газети “Харьковские губернские Ведомости”. Сучасний переклад українською – Сергій Маєвський.

Топографическое описание Харьковского наместничества 1787 года

Топографічний опис Харківського намісництва

Харківське намісництво складено здебільшого зі слобідських, раніше так званих, полків. Ця область, що включала давньої Русі східні від половців, а південні від хозар і печенігів кордони, часто зазнавала від їхніх набігів грабунків. Область стримувала їхні спроби прорватися до внутрішньої Русі, становила вона значний уділ великого князівства київського.

Харків. Топографическое описание Харьковского наместничества 1787 года

У 1223 році, під проводом Чучі-хана, сина Чингісхана, ця країна татарами зруйнована. Жителі, позбавившись своїх володінь та начальників, залишивши прабатьківські житла, відхилялися більше на захід.

Землі їх перебували з часів татарської навали в тривалому запустінні, де до поселення слобідських полків, тобто, за царів Івана Васильовича та Федора Івановича, побудовані тільки міста: Бєлгород, Чугуїв і Валуйки. Потім царем Борисом Федоровичем Годуновим на південному від татарських володінь кордоні засновано місто Цареборисів, що нині залишено слободою в ізюмському окрузі.

Південні росіяни, що були з 1320 року під литовським і польським володінням у Волині, Поділлі та Україні, через утиски, яких вони зазнавали від поляків, почали 1650 року віддалятися із Задніпров’я на схід у російські кордони на спустілу своїх прабатьків спадщину.

Поширюючись багатолюдними поселеннями по бєлгородській лінії, перегороджували кримських та інших татар набіги в Русь. Ці переселенці добровільно повернувшись на батьківщину, створили новий у руській державі цивільний і військовий корпус, і названі слобідськими полками.

За збереження до російського престолу під час заворушень, що були при гетьмані Івані Виговському, непохитної вірності, були нагороджені від царя Олексія Михайловича похвальними грамотами та новими вигодами. Такими ж подібними державними привілеями і в наступні часи за вірну їхню службу нагороджені були. Перебували з початку поселення у безпосередньому віданні посольського приказу.

Потім залежали від київської губернії бєлгородського розряду і від бєлгородської губернії по цивільних, а по військових справах від військової колегії. В 1732 році підпорядковані заснованій слобідській комісії, і нарешті в 1743 році вдруге бєлгородської губернії. Іменувалися полки за п’ятьма полковими містами: харківський, сумський, охтирський, острогозький та ізюмський.

Губернське місто Харків

У 1765 році, за найвищим дозволом Імператриці Великої Катерини, зі слобідських полків утворена слобідська українська губернія. Місто Харків перейменовано на губернське, а інші чотири полкові міста на провінційні. З цієї губернії в 1780 році утворено харківське намісництво, яке відкрито 29 вересня.

Суміжні з ним намісництва: з півночі курське, із заходу новгород-сіверське і чернігівське, з півдня катеринославське, зі сходу воронезьке.

Харківське намісництво складають 15 округів: харківський, чугуївський, вовчанський, золочівський, валківський, охтирський, краснокутський, богодухівський, сумський, миропільський, білопільський, лебединський, недригайлівський, хотмизький та ізюмський. Воно простирається в довжину на 350, а в ширину на 120 верст.

Губернське місто Харків лежить при річках Харкові та Лопані; географічна його широта 49° 59’20”, а довгота 53°55′, відстанню від Санкт-Петербурга в 1443, від Москви в 706 верстах.

Харків будований за царювання Олексія Михайловича 1653 року. В довжину простягається від заходу до сходу на 1200, а в ширину з півночі на південь на 1000 сажнів, крім приміських слобід. Природним розташуванням поділяється на три частини:

1-а розташована на підвищеному косогорі, простягається до берегів обох вищезгаданих річок і переважно називається містом.
2-а від першої на захід на правому березі річки Лопань, на рівному частково піщаному місці, і називається Залопанню
3-я на схід і південь на лівому березі річки Харків на рівному і дещо підвищеному місці і йменується Захарковом.

Про Харків 1787 року

Церков у цьому місті 11, у тому числі кам’яних 7. Перша, соборна з чотирма приділами, друга при Покровському монастирі, чотири парафіяльних, і одна на цвинтарі, та чотири парафіяльні ж дерев’яні.

Кам’яних публічних будівель: в училищному монастирі школи, бібліотека, та за монастирем сиротинський будинок, банківська контора, поліція з міським магістратом, поштовий будинок, губернська аптека, провіантський магазин, четверо міських воріт з вартовими, гостиний двір, залізних крамниць 8, та наново будуються присутственні місця, і різні дрібні крамниці.

Казенних кам’яних же будинків: для перебування генерал-губернатора з усіма службами, для городничого зі службами, служби на дворі де виборча зала, і будинок для губернатора, який збудований дерев’яний, але обкладений цеглою, і з такими ж службами.

Приватних: церковний будинок, новозакладених обивательських три будинки; дерев’яних на кам’яному фундаменті казенне училище. Приватних будинків 50. Дерев’яних: м’ясний ряд, рибний ряд та інші дрібні крамниці, і хоча не більше чотирьох років, як у цьому місті почали будуватися за планом, але порядно збудованих будинків налічується вже 184. Жителів у місті різного звання 10512. Будинків обивательських у місті та передмісті налічується 1810.

У згаданому училищному покровському монастирі 1727 року засновано училищний колегіум, де навчають російській, латинській та грецькій мовам, історії, географії, поезії, риториці, філософії та богослов’ю. В училищах же, що залежать від губернського правління, заснованих 1768 року, навчають російській, французькій та німецькій мовам, арифметиці, геометрії, геодезії, артилерії, фортифікації, фізиці, історії, географії, малюванню, музиці та танцям. В обох цих училищах навчаються учні різного звання, як на власному так і на державному фінансуванні.