Юрченко О., Українсько-російські стосунки після 1917 р. в правному аспекті, 1971

Юрченко Олександер, Українсько-російські стосунки після 1917 р. в правному аспекті (видано з приводу десятирічча смерти О. Юрченка). Мюнхен: 1971. — 402 с., [1] арк. портр.: портр. — (Український вільний університет. Серія: Монографії, ч. 19). — Містить біографічну нотатку Є. Гловінського про О. Юрченка і портрет О. Юрченка. Тези до праці в перекладах: німецькою, англійською, французькою мовою.

Книга “Українсько-російські стосунки після 1917 р. в правному аспекті” авторства Олександера Юрченка є фундаментальним дослідженням складного й багатогранного процесу взаємин між Україною та Росією після Жовтневої революції 1917 року.

Юрченко Олександер (1904-1962) – професор радянського права УВУ, дійсний член НТШ й УВАН, співробітник Інституту для вивчення СССР у Мюнхені, історик і правознавець. В своїй праці він проводить детальний аналіз правових аспектів стосунків між Україною та Росією, висвітлюючи їх розвиток у контексті політичних змін та міжнародних відносин.

I. Національно-політична самоорганізація України на початку революції 1917 року

У першому розділі книги автор звертається до національно-політичної самоорганізації України на початку революції 1917 року. Юрченко підкреслює, що цей період був визначальним для формування української державності та самостійності, а також для подальших відносин з Росією. Українська Центральна Рада, яка стала ключовим органом у цей період, зіграла важливу роль у процесі національного відродження та політичної мобілізації.

II. Українська Центральна Рада і Тимчасовий Уряд

Другий розділ присвячено взаєминам між Українською Центральною Радою і Тимчасовим Урядом Росії. Українська Центральна Рада (УЦР) і Тимчасовий уряд Росії мали складні та напружені стосунки. Після Лютневої революції 1917 року УЦР виникла як представницький орган українського народу, прагнучи автономії в складі федеративної Росії.

Тимчасовий уряд, хоч і визнавав УЦР, не поспішав надавати широку автономію Україні. Це призвело до конфліктів і компромісів, зокрема укладення Першого Універсалу в червні 1917 року, який проголосив автономію України, та Другого Універсалу, що затвердив компроміс із Тимчасовим урядом. Однак, після Жовтневого перевороту більшовиків, конфлікт між УЦР і новою владою загострився, ведучи до проголошення повної незалежності України.

ІІІ. Встановлення совєтського режиму в Росії й утворення Української Держави

В третьому розділі Юрченко показує, як більшовики намагалися утвердити свою владу на українських землях, і як це вплинуло на правовий статус України. Він також розглядає питання легітимності радянської влади та її вплив на міжнародне визнання України.

Встановлення радянського режиму в Росії після Жовтневої революції 1917 року кардинально змінило політичну ситуацію в регіоні. Більшовики захопили владу в Росії, що призвело до радикальних змін у державному управлінні та політиці. У відповідь на це, в Україні, де також відбувалися революційні процеси, у січні 1918 року була проголошена незалежна Українська Народна Республіка (УНР).

Однак після окупації Києва більшовицькими силами та подальших збройних конфліктів, Центральна Рада була змушена поступитися гетьману Павлу Скоропадському, який проголосив утворення Української Держави у квітні 1918 року. Цей період характеризується складною боротьбою за незалежність України на тлі агресії з боку радянської Росії.

ІѴ. Стосунки між Українською Народньою Республікою і Совєтською Росією з листопада 1917 року по лютий 1918 року

Юрченко детально аналізує події, звертаючи увагу на правові аспекти договорів та угод, укладених у цей період. З листопада 1917 року по лютий 1918 року стосунки між Українською Народною Республікою (УНР) і Радянською Росією були вкрай напруженими та конфліктними.

Після Жовтневої революції більшовики не визнавали незалежності УНР і прагнули встановити контроль над її територією. Це призвело до збройних сутичок, особливо загострених під час наступу більшовицьких військ на Київ у січні 1918 року. В цей період УНР боролася за збереження своєї незалежності та міжнародне визнання, що частково було досягнуто підписанням Берестейського договору в лютому 1918 року.

Ѵ. Українсько-російські стосунки від Берестейського договору до початку мирових переговорів між Україною і Советською Росією

У п’ятому розділі автор висвітлює роль Берестейського договору в міжнародному правовому контексті, а також його вплив на подальші відносини між двома державами. Після підписання Берестейського договору в лютому 1918 року, що офіційно завершив війну між Українською Народною Республікою (УНР) і Центральними державами, Україна здобула міжнародне визнання своєї незалежності.

Однак, українсько-російські стосунки залишалися напруженими. Радянська Росія не визнала Берестейського договору і продовжувала підтримувати більшовицькі сили в Україні, що призводило до збройних конфліктів. Початок мирних переговорів між УНР і Радянською Росією ознаменував нову фазу в їхніх взаєминах, спрямовану на врегулювання конфліктів і встановлення мирного співіснування.

ѴІ. Взаємини між Україною і Советською Росією й іншими державними утворами на терені колишньої російської імперії з травня по грудень 1918 року

Шостий розділ присвячено взаєминам між Україною і Радянською Росією та іншими державними утворами на терені колишньої Російської імперії з травня по грудень 1918 року. Юрченко аналізує правовий статус цих утворень і їх взаємини з Україною, звертаючи увагу на юридичні та політичні аспекти.

Цей час був позначений боротьбою за вплив та території, укладенням низки договорів і угод, які мали на меті врегулювання конфліктів та встановлення меж влади. Важливу роль у цих стосунках відігравали правові акти, які відображали прагнення кожної зі сторін закріпити свої політичні та територіальні здобутки, водночас стикаючись з міжнародними викликами та внутрішніми суперечностями.

ѴІІ. Розвиток українсько-російських стосунків протягом часу 3 листопада 1918 по грудень 1922 року

а. Стосунки УНР з советським та іншими російськими режимами і західними державами з листопада 1918 по грудень 1920 року

З листопада 1918 по грудень 1920 року Українська Народна Республіка (УНР) вела складну дипломатичну та військову боротьбу з радянськими і білими російськими режимами, намагаючись зберегти свою незалежність. У цей період УНР також шукала підтримки західних держав, укладаючи різні союзи та угоди. Проте, через внутрішні суперечності і зовнішній тиск, ці зусилля не завжди приносили очікувані результати, що призводило до постійних змін у політичному та правовому становищі УНР.

б. Державно Правовий статус Української Соціялістичної Совєтської Республіки і характер її державних зв’язків із РСФСР від листопада 1918 по грудень 1922 року

Від листопада 1918 по грудень 1922 року Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР) поступово інтегрувалася у склад Радянської Росії (РСФСР). Цей процес супроводжувався укладенням численних договорів, які юридично закріплювали її статус як частини радянської федерації. Формально зберігаючи ознаки державності, УСРР фактично втрачала автономію, ставши складовою частиною новоутвореного Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР).

ѴIII. Утворення Союзу Совєтських Соціалістичних Республік і політично-правовий стан України в ньому

У восьмому розділі Юрченко розглядає утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) у 1922 році, що означало інтеграцію Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР) до складу новоутвореного союзу.

Політично-правовий стан України в складі СРСР характеризувався формальним збереженням ознак державності, таких як власна конституція і уряд. Однак фактично УСРР підпорядковувалась центральній владі у Москві, втрачаючи значну частину своєї суверенітету. Цей статус закріплювався союзними договорами і конституційними актами, що регулювали відносини між республіками і центральним урядом, формуючи жорстку вертикаль влади.

ІХ. Державно-політичний стан Росії проти України в складі СССР у світлі сьогоднішніх совєтських політичних, історичних і державницьких концепцій

Дев’ятий розділ присвячено державно-політичному стану Росії проти України в складі СРСР у світлі сучасних радянських політичних, історичних і державницьких концепцій. Юрченко показує, як державно-політичний стан відображався в тому, що Москва прагнула максимально централізувати владу, обмежуючи автономію республік.

Радянська влада офіційно пропагувала ідею рівноправності й добровільного об’єднання республік, але на практиці здійснювала жорсткий контроль над політичною, економічною та культурною сферами життя України. Це призводило до поступового злиття адміністративних і політичних структур України з загальносоюзними, зменшуючи її реальну самостійність і підпорядковуючи її інтереси загальнодержавним цілям СРСР.

Історична праця Юрченка пропонує глибокий аналіз правових аспектів українсько-російських стосунків у період революції і становлення нових державних утворень. Вона розкриває юридичні та політичні аспекти боротьби за українську незалежність, інтеграції до СРСР і взаємин із Радянською Росією, надаючи інформацію для розуміння історичних процесів.

Пропоную прочитати огляд книги “Українська державність 1917-1920“, Петро Мірчук, 1967 рік видання.

Зацікавила ця книга? Зв’яжіться з нами