Микола Глущенко, монотипія “Весняний краєвид”, 1970

Глущенко Микола Петрович (1901-1977). “Весняний краєвид”, 1970 рік. Папір, монотипія 38 х 48,5 см.

На зворотному боці аркуша авторський напис:

Вячеславу Ивановичу в память посещения моей мастерской Н. Глущенко Киев 10 июня 1970.

Монотипія Миколи Глущенка зображує яскраву та фактурну пейзажну сцену. На передньому плані композиції – зелень із ледь помітними жовтими відтінками, що вказує на трав’янисте поле. Ряд вертикальних елементів, можливо, дерев, домінують у середньому плані, їхні стовбури мають коричневі та білі відтінки, а також сині та фіолетові плями, що можуть означати листя або квіти. Ці вертикальні форми розташовані на тлі горизонтальних синіх і зелених смуг, що нагадують безтурботні простори озера, річки або далекий схил пагорба під м’яким небом. Загальний ефект – це динамізм і природна краса, передані спонтанним і виразним використанням кольору та знаків, характерних для монотипії. Зображення має імпресіоністичне відчуття, фіксуючи мить у природі з поєднанням абстракції та репрезентації.

Монотипія – різновид графічного мистецтва

Монотипія (грец. µoνος – один, єдиний, грец. τυπος – зображення, відбиток) – різновид графічного мистецтва і техніки друкованої графіки, що не є гравюрою. Зображення в цій техніці наноситься художником пензлем олійною або друкарською фарбою на плоску металеву пластину, з якої здійснюється друк на зволожений папір під тиском на офортному верстаті.

Творам, виконаним у техніці монотипії, притаманні плавність і м’якість обрисів форм. Гравірування в техніці монотипії відсутнє, так само, як і можливість тиражування. Друкована форма залишається плоскою, з неї можна отримати тільки один якісний відбиток (звідси назва), другий виходить блідим. Після друку фарба змивається і художник може використовувати металеву пластину вдруге, але для іншого зображення.

Микола Глущенко, художня спадщина та визнання

Так, Микола Глущенко був розвідником, але про це вже багато написано. Я напишу про видатного українського художника.

Стиль Глущенка значною мірою сформувався під впливом його подорожей Європою. Перебування у Парижі та Європі в 1920-1930-х роках познайомило його з роботами імпресіоністів та постімпресіоністів, вплив яких помітний у його підході до кольору та композиції. Він майстерно поєднував західні техніки з традиційними українськими темами, створюючи унікальний сплав, інтернаціональний за своєю витонченістю та глибоко український за своєю суттю.

Повернувшись до Радянського Союзу, Глущенко орієнтувався у складному і часто небезпечному мистецькому ландшафті того часу. Йому вдалося зберегти свою художню індивідуальність, дотримуючись доктрини соцреалізму – офіційно санкціонованого стилю, який просував радянську ідеологію.

Його роботи широко виставлялися. Глущенко мав приблизно 50 персональних виставок, брав участь у понад 200 групових. Він отримував різні нагороди та відзнаки, в тому числі престижне звання народного художника УРСР (1944), Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1972), Народний художник СРСР (1976).

Микола Петрович Глущенко помер у 1977 році. Його картини зберігаються в Україні як національне надбання. За заповітом митця, 1250 його робіт були передані Міністерству культури УРСР.

Протягом усієї своєї художньої кар’єри Микола Глущенко був відомий, у тому числі, своїми пейзажами та натюрмортами. Картини митця передавали красу української сільської місцевості за допомогою яскравої палітри та виразної роботи пензля.

Зацікавила ця монотипія? Зв’яжіться з нами!

Про культурний простір Кобзар

Культурний простір “Кобзар” – наша діяльність спрямована на збереження та вшанування багатої культурної спадщини та історичної пам’яті української нації. Названий на честь культової постаті кобзаря, традиційного українського барда, який грав на бандурі та декламував епічні поеми і балади, наш заклад слугує охоронцем душі України, втілюючи дух свого народу через музику, літературу та мистецтво.

Кобзар активно взаємодіє з громадою, проводячи онлайн-заклади, демонструючи мистецькі досягнення України різних періодів. Ми проводимо семінари заради популяризації традиційних ремесел регіону. У часи спокою чи буремних подій культурний простір “Кобзар” залишається маяком культурної спадкоємності, що зміцнює незламний дух України.