Велика історія України, видав Іван Тиктор, 1948

Велика історія України, видав Іван Тиктор, 1948 рік, Вінніпег, 968 сторінок. Автори: до 1923 р. опрацювали проф. д-р. Іван Крипякевич і ред. Микола Голубець, до 1948 р. доповнив проф. д-р. Дмитро Дорошенко, праісторію України доповнив проф. д-р. Ярослав Пастернак. Надруковано 15000 прим.

Велика історія України, Іван Тиктор, 1948

Велика історія України друкована і переплетена в друкарні Bulman Bros. Ltd у Вінніпегу. Склад доповнено виконано в друкарнях: Української Національної Видавничої Спілки, North Star Press і Видавничої Спілки “Тризуб” у Вінніпегу. Тверду обкладинку проектував Мирон Левицький. Верхня обгортка за проектом Едварда Козака. Редактор доповнення ВІУ Степан Волинець.

До читачів книги “Велика історія України”

Віддаємо в руки українського читача друге доповнене видання “Великої Історії України”. Виходить це видання у виняткових умовах еміграційного життя й тому не все, що задумало Видавництво, вдалося йому осягнути. Все ж Видавництво доклало всіх старань, щоб це друге Видання ВІУ – як колись перед 15 літами перше, сповнило свою місію доброго, в українському дусі написаного посібника української історії для найширших кіл українського громадянства, розсіяного сьогодні по цілому світі.

В цьому другому виданні узгляднено найновішу добу нашої історії й доведено її аж до 1948 р. Написав цю частину відомий український вчений проф. д-р Дмитро Дорошенко. Перший раз узгляднено в нашому виданні ВІУ історію наших великих іміграційних скупчень в заокеанських країнах, як то Америка, Канада, Бразилія, Аргентина, Уругвай і ін.

У 25-ту річницю моєї видавничої діяльності випускаю на чужині друге видання Великої Історії України (ВІУ) в глибокім переконанні, що ця книга скріпить розсіяних по всьому світу синів України в їхній вірі в недалеке ВОСКРЕСІННЯ БАТЬКІВЩИНИ та додасть їм сил до боротьби за її визволення.
Іван Тиктор, видавець, Вінніпег у 1948 році.

Завершенням тих доповнень є надзвичайно цінна праця проф. д-ра Ярослава Пастернака, європейської слави археолога й дослідника української старовини, про найновіші наукові здобутки з ділянки праісторії України. Ця праця ілюстрована дуже цінними світлинами. Взагалі ж Видавництво старалося збагатити це друге видання ВІУ багатим і цікавим ілюстрованим матеріалом, хоч були величезні, здавалося іноді незборимі труднощі, роздобути той матеріал.

Врешті поборовши різні перешкоди, виходить оце друге видання ВІУ в широкий світ, щоб бути розрадою й порадою українському читачеві, кинутому дуже часто в зовсім чуже середовище, щоб скріпити його віру в остаточну перемогу нашої правди і силу до боротьби за цю перемогу.

Українське громадянство на чужині просимо прийняти цю нашу книгу ВІУ із щирим серцем, так як колись прийняло перше її видання українське громадянство в Рідному краю.

Видавництво дякує щиро п. проф. д-рові Дмитрові Дорошенкові за його працю над доповненням ВІУ, п. проф. д-рові Ярославові Пастернакові за його цінну працю про найновіші археологічні знахідки в Україні. Як тож усім, хто прислав матеріали до доповнення або в інший спосіб спричинився до виходу в світ цього видання “Великої Історії України”.

Видавець Іван Тиктор

Іван Микитович Тиктор (1896 – 1982) – видатний український видавець, журналіст і громадський діяч, відіграв значну роль у розвитку українських ЗМІ та культури на початку XX століття.

Народився 1896 року в селі Красне, Галичина (тоді частина Австро-Угорщини), Тиктор ріс у часи політичних і соціальних потрясінь. Учасник Першої світової війни, польсько-української (1918–1919) та російсько-української (1919–1920) воєн, доброволець легіону Українських Січових Стрільців, служив у ранзі підхорунжого. Як четар УГА вступив до підпільної Української Військової Організації.
Вікіпедія

Іван Тиктор розпочав свою кар’єру як вчитель, але невдовзі знайшов своє справжнє покликання у видавничій справі. У 1923 році він заснував у Львові ілюстрований щоденник “Новий час”, далі відкривав часописи: “Наш Прапор”, “Народна справа”, “Комар”, “Дзвіночок”. З часом з’вився концерн “Українська преса”, який став одним з найбільших видавництв того часу у Західній Україні.

Окрім газет, видавництво Тиктора випускало численні книги, журнали та освітні матеріали. Видавець орієнтувався в складнощах роботи в умовах польської, радянської та німецької окупації, завжди знаходячи шляхи для продовження своєї роботи. Він зробив значний внесок у збереження та популяризацію української мови та культури.

Під час Другої світової війни Іван Тиктор разом з дружиною був змушений покинути Україну. Згодом він оселився в Канаді, де продовжив свою видавничу діяльність і став активним членом української діаспорної громади. З 1948 в Канаді у місті Вінніпеґ заснував “Клюб приятелів української книжки”.

Протягом усього свого життя видавець залишався відданим ідеї української незалежності та невтомно працював над просуванням української культурної та національної ідентичності. Іван Микитович Тиктор помер у 1982 році, залишивши по собі спадщину як одна з найвпливовіших постатей в історії українського книговидання.

Велика історія України, друге, діаспорне, видання

“Велика історія України” – це фундаментальна праця, що охоплює широкий спектр української історії від найдавніших часів до середини ХХ століття. Ця книга представляє собою комплексний огляд ключових подій та періодів у розвитку української державності та культури.

Перші розділи книги присвячені дослідженню найдавніших періодів історії українських земель, включаючи праісторію та ранні слов’янські поселення. Автори детально розглядають формування перших державних утворень на території України.

Значна увага приділяється періоду Київської Русі, її розквіту та занепаду. Книга висвітлює правління видатних князів, таких як Володимир Великий та Ярослав Мудрий, їхню роль у розбудові держави та прийнятті християнства.

Окремі розділи присвячені Галицько-Волинському князівству, яке продовжило державницькі традиції після занепаду Києва. Автори аналізують політику князів, їхні відносини з сусідніми державами та культурний розвиток регіону.

Козацька доба займає важливе місце в книзі. Детально розглядається формування козацтва, його роль у захисті українських земель, а також період Хмельниччини та створення Козацької держави. Книга висвітлює складний період після втрати козацької автономії, включаючи розподіл українських земель між різними державами та національне відродження XIX століття.

Висвітлюються події початку XX століття: Перша світова війна, Українська революція 1917-1921 років, спроби створення незалежної української держави.

Автори не оминають увагою і трагічні сторінки української історії, такі як Голодомор та репресії радянського періоду. Значний розділ присвячено подіям Другої світової війни та її впливу на Україну, включаючи німецьку окупацію та рух опору. Книга також охоплює післявоєнний період, розглядаючи становище України у складі СРСР та процеси, що призвели до здобуття незалежності.

“Велика історія України” висвітлює історію української діаспори, її формування та роль у збереженні національної ідентичності за межами України. Завершується книга оглядом культурного розвитку України, включаючи літературу, мистецтво та науку, підкреслюючи внесок українців у світову культуру.

“Велика історія України”, яку видав Іван Тиктор в 1948 році, дуже ретельно пропрацьована. Вона налічує 941 ілюстрацій в тексті, надає всебічний візуальний і текстовий огляд ключових подій та процесів, що формували українську націю протягом століть.

Історична і букіністична цінність діаспорних видань

Українські діаспорні видання мають велику історичну і букіністичну цінність завдяки своїй ролі у збереженні та поширенні української культури за межами рідної землі.

Після Другої світової війни, коли багато українців опинилися у вигнанні, ці видання стали важливим засобом збереження національної ідентичності. Вони містять цінні документи, спогади, літературні твори та наукові праці, які допомагають зрозуміти історичні події та переживання української діаспори.

Діаспорні видання також відіграють ключову роль у підтримці мови та традицій. Вони публікувалися українською мовою, сприяючи її збереженню та розвитку серед емігрантів. Це особливо важливо, оскільки мова є невід’ємною частиною національної ідентичності. Видання включали твори українських письменників, дослідження з історії та культури, а також матеріали для дітей, що сприяло вихованню нових поколінь в українському дусі.

Українські діаспорні видання є цінними артефактами, що відображають багатий культурний спадок українців у вигнанні. Окрім культурної, діаспорні видання мають значну букіністичну цінність. Багато з них видавалися в обмежених тиражах і зараз є рідкісними. Вони часто містять унікальні матеріали, які не були опубліковані в Україні через політичну ситуацію і цензуру.