«Та не однаково мені…» виставка шедеврів шевченкіани у Чернігові

Березень в українському культурному календарі традиційно проходить під знаком Тараса Шевченка. Цього року Культурний простір «Кобзар» спільно з Чернігівським обласним художнім музеєм імені Григорія Галагана презентує особливий проєкт — виставка шедеврів шевченкіани — живопису та графіки «Та не однаково мені…». Ця експозиція є результатом багаторічної праці приватних колекціонерів та музейників, які об’єднали зусилля, щоб показати глибину образу Кобзаря через призму різних мистецьких поколінь та технік.

Історія Культурного простору «Кобзар» розпочалася у 2016 році, коли Сергій Маєвський та Юрій Маєвський заснували проєкт, що мав на меті вийти за межі звичайного колекціонування. За задумом засновників, простір мав стати живою платформою для дослідження національної спадщини. Перші кроки проєкту здійснювалися одночасно у Києві та Харкові, що дозволило залучити фахівців з різних регіонів та створити потужний інтелектуальний фундамент для подальшого розвитку шевченкіани як ключового напрямку діяльності.

Важливою віхою у житті організації став 2019 рік — запуск офіційного порталу kobzar.in.ua. Сьогодні цей ресурс є цифровою базою знань, де систематизовано інформацію про рідкісні видання, архівні документи та періодику. Завдяки каталогізації, сайт перетворився на інструмент для істориків та букіністів, відкриваючи доступ до «паперової пам’яті» нації широкому загалу. Це стало логічним продовженням просвітницької місії родини Маєвських у сучасному цифровому світі.

Новий етап розвитку настав у 2020 році з відкриттям у Києві галереї Kobzar Art. Саме тут відбулася перша масштабна експозиція графічних творів, яка чітко окреслила фокус інституції на естампному мистецтві. Офорт, лінорит та літографія стали візитівками простору, дозволяючи презентувати імена видатних графіків XX століття, які тривалий час залишалися в тіні. Сьогодні галерея функціонує як центр повернення забутих імен, демонструючи високий рівень української графічної школи.

Чернігівський обласний художній музей імені Григорія Галагана

Чернігівський обласний художній музей імені Григорія Галагана, що приймає виставку, є однією з найавторитетніших музейних установ України. Розташований у історичній будівлі, музей зберігає унікальні колекції козацько-старшинських родів та сучасного мистецтва.

Співпраця з приватним сектором, зокрема з простором «Кобзар», дозволяє музею створювати динамічні проєкти, що поєднують класичну музейну тишу з енергією приватного збирання, актуалізуючи постать Шевченка для сучасного глядача.

Кураторка виставки – старший науковий співробітник – Ісаченко Олена Віталіївна.

Галагани — впливовий козацько-старшинський, згодом дворянський рід (2-га пол. XVII — поч. XX ст.), що володів великими землями на Чернігівщині та Полтавщині, з центром у с. Сокиринці. Засновником став прилуцький полковник Гнат Галаган, який розбагатів, отримавши маєтки за зраду Мазепи. Найвідоміший меценат — Григорій Павлович Галаган (1819-1888): відомий громадський діяч, українофіл та меценат. Заснував у Києві Колегію Павла Галагана (зараз Музей літератури України) в пам’ять про свого передчасно померлого сина. Частина картинної колекції Григорія Павловича Галагана зберігається у Чернігівському художньому музеї імені Галаганів.

Вікіпедія

Вибір локації для виставки не є випадковим, адже Чернігівщина займає особливе місце у долі Тараса Григоровича. Саме цією землею він подоружував ще у 1829 році, а згодом, у 1840-х роках, працював тут як співробітник Археографічної комісії. Чернігівський край з його мальовничими краєвидами та гостинними садибами знайшов відображення у поезії та численних малюнках поета.

Виставка шедеврів шевченкіани — експозиція «Та не однаково мені…»

Експозиція «Та не однаково мені…» демонструє еволюцію шевченкіани у графіці — від суворого реалізму до філософського символізму. Глядач має можливість побачити, як митці різних епох інтерпретували постать Кобзаря: як мислителя, пророка чи глибоко самотню, але незламну людину. Станкова графіка, представлена на виставці, вражає ювелірною точністю виконання та емоційною насиченістю, де кожен штрих резонує з шевченковим словом.

Особливу увагу привертають роботи визнаних метрів. Справою життя Василя Касіяна стала ілюстрація «Кобзаря», і представлений на виставці лінорит «Шевченко з казахським хлопчиком» (1960) є еталоном психологізму.

Сергій Бесєдін представлений автолітографією з дінамічним портретом Кобзаря, а кольорова ліногравюра Олександра Пащенка з зображенням київського пам’ятника поету вражає лаконічністю та технічною довершеністю. Ці твори формують золотий фонд української графіки минулого століття.

Графічний блок доповнюють ілюстрації Володимира Новиковського до поеми «Варнак» та монументальна гравюра Володимира Куткіна, яка зазвичай прикрашає бібліотеку простору «Кобзар».

Також відвідувачі зможуть оцінити «Сувору юність» Миколи Попова — офорт 1988 року, що передає незламний дух молодого поета. Кожна з цих робіт підкреслює трудомісткість створення обличчя національного героя мовою металу та лінолеуму.

Сучасний погляд на Шевченка репрезентують майстри живопису. Вадим Михальчук у полотні «Тарас» (2026) створює яскравий образ-символ, що вражає прозорістю кольорів.

Наївне мистецтво представлене роботою Катерини Клімової «Сон» (2022), яка випромінює теплоту народної картини.

Окремої уваги заслуговує «Геній» (2023) Петра Бойка — твір у стилі трансавангарду, де минуле і сьогодення об’єднуються у динамічних геометричних формах, доводячи, що образ Кобзаря залишається живим джерелом для експериментів.

Сьогодні Культурний простір «Кобзар» — це осередок культурної дипломатії. Фундація продовжує доводити, що українська книга та графіка є фундаментальними кодами нашої ідентичності. У планах інституції — розширення видавничої діяльності та впровадження мультимедійних проєктів, що зроблять історію зрозумілою для молоді.