Творча подорож Тараса Шевченка Чернігівщиною в 1846 році

Грунтуючись на матеріалах фундаментального дослідження М.М. Ткаченка “Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка” (1961), можна детально відтворити хронологію та події перебування Тараса Шевченка на Чернігівщині в 1846 році. Цей період став надзвичайно плідним для Кобзаря як у творчому, так і в мистецькому плані, адже він подорожував краєм не лише як вільний митець, а й як співробітник Археографічної комісії.

В лютому 1846 року з Праги надійшла звістка від Карла Запи, який повідомляв про отримання книг Шевченка — “Чигиринського Кобзаря” та “Гайдамаків”, що свідчило про широке поширення слави поета за межами України. Але річь зараз піде про подорож Чернігівщиною.

Шлях Кобзаря на Чернігівщину та перші зустрічі

Початок 1846 року застав Тараса Григоровича у активних роз’їздах. У середині лютого він заїхав до свого товариша О. Чужбинського в село Ісківці, звідки вони разом вирушили до Чернігова. Про цю подорож Чужбинський згадував з особливою теплотою, зазначаючи, що вони планували короткочасне перебування в Чернігові з подальшим виїздом до Києва, Лубен та Ніжина.

Проїжджаючи через Прилуки на шляху до Лубен, Шевченко став свідком пожежі на поштовій станції. Гостро відчуваючи чужий біль, поет не залишився осторонь: він кинувся рятувати майно погорільців, при цьому виголосивши знаменні слова про те, що людині в біді треба допомагати, якої б нації вона не була.

Після цього він відвідав Ніжин, де зустрівся з М. Гербелем. У його альбомі Шевченко залишив запис вірша “Гоголю” (“За думою дума роєм вилітає…”). Також у Ніжині митець відвідав студентів ліцею, які вже тоді добре знали його твори, та свого давнього друга — художника Івана Сошенка.

Мистецька праця Тараса Шевченка у Чернігові та Седневі

Наприкінці лютого — на початку березня 1846 року Шевченко прибув до Чернігова. Тут він не лише вивчав старожитності, а й активно працював як портретист. За свідченнями О. Чужбинського, у місті знайшлося чимало давніх пам’яток, які поет змальовував, а місцева аристократія зверталася до нього з проханнями написати їхні портрети.

Окремо варто відзначити перебування в Седневі у маєтку Лизогубів. Це місце стало для митця справжнім творчим притулком. Тут він намалював портрети Андрія та Іллі Лизогубів, а також створив низку пейзажів: «В Седневі», «Коло Седнева» та акварель “Чумаки серед могил”. Стіни майстерні Лизогубів були навіть списані віршами Шевченка, що згадував пізніше Л. Жемчужников.

Перебуваючи в Чернігові, Тарас Шевченко виконав величезний обсяг роботи як археограф. Він зробив 12 детальних записів про архітектурні пам’ятки міста, серед яких були храм Спаса, Борисоглібська, Успенська та П’ятницька церкви, Троїцький монастир, будинок семінарії та могила Чорну. Окрім офіційних записів, поет виявляв і свій критичний погляд на тогочасне суспільство — Чужбинський згадував про сатиричний малюнок, у якому Шевченко зобразив місцеву аристократію. Також, за народними переказами, у цей період поет відвідав село Мостище.

Подорож Тараса Шевченка через Лемеші і Козелець та повернення до Києва

Дорогою з Чернігова до Києва у березні 1846 року Шевченко зупинявся в селі Лемеші. Там, у бідній селянській хаті, він звернув увагу на напис на сволоці про будівництво дому Наталкою Розумихою у 1710 році. Ці враження пізніше знайшли відображення у його повісті “Княгиня”.

Проїжджаючи через Козелець, Кобзар був захоплений величним храмом граціозної архітектури (собор Різдва Богородиці), побудованим Растреллі за кошти графині Наталії Розумовської. Порівнюючи скромний напис у хаті в Лемешах та мармурову дошку в храмі, Шевченко роздумував над долею однієї і тієї ж жінки — матері Олексія та Кирила Розумовських.

Останньою значною зупинкою на Чернігівщині перед поверненням до Києва стало село Марківці. Тут Шевченко гостював у родині Катериничів. За час перебування він створив цілу серію портретів: М. Ф. Катеринич, О. А. Катеринича, О. І. Катеринич, Т. П. Катеринич, а також портрет О. А. Афендик. Всі ці роботи були виконані переважно олівцем та аквареллю.

Після інтенсивної роботи на Чернігівщині, наприкінці березня — на початку квітня 1846 року, поет прибув до Києва, де оселився на Інститутській вулиці навпроти інституту благородних дівиць. В Києві Тарас Шевченко продовжив роботу в Археографічній комісії, та саме в той час познайомився з Миколою Костомаровим.