Чигиринський Кобзар і Гайдамаки. 1844 рік

Чигиринський Кобзар і Гайдамаки (Чигиринській Кобзарь и Гайдамакы) – це друге, прижиттєве, видання збірки творів Тараса Шевченко, до якої увійшли вісім віршів із першого “Кобзаря” (1840) та поема “Гайдамаки” (1841). Ця книга прикрашена офортом із зображенням народного співака, кобзаря, якого супроводжує хлопчик-поводир. 

Завдяки цьому зображенню книга Шевченка отримала назву – Кобзар. Малюнок до Чигиринського Кобзаря написав відомий художник Василь Штернберг, давній товариш Тараса Шевченко.

Історики стверджують, що Кобзар видавництва 1840 року дуже швидко був розпроданий. Але поему Гайдамаки, яка побачила світ в 1841 році, чекала інша доля.

Станом на 1843 рік, в книгарні видавця Івана Лисенкова в Петербурзі, залишалось приблизно 800 нерозпроданих книжок. Для того щоб прискорити продаж, було вирішено об’єднати і зброшорувати частину тиражу другого видання Кобзаря з поемою Гайдамаки в одну книжку.

Тарас Шевченко друкував Гайдамаки за власні кошти, сам займався видавничими й цензурними справами. В цензурних архівах залишились документи (розписки), з яких відомо, що рукопис віддавав і забирав сам автор. Цензурував це видання  П. Корсаков з 11 до 29 листопада 1841 року.

Цікава історія назви “Чигиринський Кобзар”. За однією з версій, приставка Чигиринський була зроблена для введення в оману царських цензорів. За іншою з версій – нова назва була придумана з комерційних міркувань. Існує версія, що назва Чигиринський Кобзар пов’язана з ім’ям гетьмана Богдана Хмельницького, резиденція якого розташовувалася в Чигирині.

Так чи інакше, Шевченко дуже переживав на рахунок цензури і комерційного успіху Чигиринського Кобзаря і Гайдамаків. Збереглися листи, які підтверджують ці побоювання.

Пoсилаючи oдин із перших примірників тиражу Г. Тарнaвському, Шевчeнко в листі 26 березня 1842 р. писав:

Я думаю, вы меня хорошенько побранили за “Гайдамаки”. Былo мне с ними горя, насилу выпуcтил цензурний комитет, возмутительнo да и кoнчено, насилу кое как я их увeрил, что я не бунтoвщик. Теперь спeшу разoслать, чтoбы не спoxватилиcь.

Відомо, що поет надрукував спеціальні передплатні білети, які поширював серед всіх своїх друзів і знайомих. Так, у листі до Г. Квітко-Основ’яненка 8 грудня 1841 р. він писав:

Посилаю вам білети на “Гайдамаки”, роздайте, будьте ласкаві, як умієте, вони вже надруковані. Та єй-богу, сором сказать, нема чим викупить з друкарні.

У 1843 році Тарас Шевченко отримав ступінь “вільного художника” і вирішив здійснити подорож в Україну, однак коштів у нього для цього не було. 8 лютого 1843р. поет продав книгопродавцю Лисенкову за 1500 рублів сріблом “у вічне і спадкове володіння” твори, надруковані в Кобзарі 1840 року і поему “Гайдамаки”, що вийшла в 1842 р. Придбані поеми Лисенков видав в наступному 1844р. під назвою “Чигиринський Кобзар і Гайдамаки (Чигиринській Кобзарь и Гайдамакы). Дві поеми малоросійською мовою, Т. Г. Шевченка, де до перевидання “Кобзаря” було пріплетене видання “Гайдамаки” 1841 р.

Через особливості цензури того часу, все прижиттєві твори Шевченка написані малоросійською мовою, на “ярыжке” – орфографії української мови, заснованої на російських правилах читання. Ця “мова” була призначена Емським указом 1876 року, серед інших обмежень, вона (на шкоду системам зі змінами в абетці) була оголошена обов’язковою до застосування для української преси в Росії (щоб «не было допускаемо никаких отступлений от общепринятого русского правописания»).

Чому ж до наших днів збереглося так мало примірників першого і другого видань Кобзаря Тараса Шевченка?

Відповіддю на це питання може служити наступний документ і історичний факт. За конфірмацією 1847 р. Тарасу Шевченко заборонено не тільки писати й малювати, але й друкувати свої твори.

У № 138 С.-Петербурзьких відомостей, 21-го червня 1847 р надруковано оголошення про продаж в крамниці Лисенкова книги: “Чигиринський Кобзар і Гайдамаки (Чигиринській Кобзарь и Гайдамакы), твір Шевченка”.

Довідка. Вже 30-го травня повідомлено було міністру народної освіти найвище рішення у справі про Украйну-Слов’янському суспільстві і відносно саме сказано було, що графу Уварову надаються розпорядження по 11 пункту про заборону і вилучення з продажу “Кобзаря”, творiв Шевченка, і деяких інших книг. Граф Уваров в відповіді про виконання, між іншим, писав, що він зробив цензурному відомству розпорядження, щоб твір “Кобзар” і інші, не були надалі “дозволяеми до передрукування”.

Заборона і вилучення “Кобзаря” з бібліотек, книгарень та в окремих громадян після арешту Шевченка в 1847 р. зробило видання рідкісним ще за життя автора.

Чому Кобзар?

Пошана до книги. Пошана до людей, що її створили. Пошана до тих, хто її зберіг, хто цінує її, і надає книзi нове життя.

Кобзар співає про славне українське минуле. Він тішить і надихає нові покоління на любов до Батьківщини і рідної землі. Кобзар – це любов до друкованого давнього слова.

Ми є тим, що відчуваємо, що слухаємо, що читаємо. Наше навколо – це наше життя і наші дії. Життя – це воля, надхнення, знання та досвід багатьох поколіннь українців. Кобзар – це книга життя України.

Будь ласка поширюйте статтю в соціальних мережах, це допоможе нам підвищіти якість та користь контенту на сайті kobzar.in.ua

Кобзар

Завдяки цій книзі (Чигиринській Кобзарь и Гайдамакы) був створен сайт kobzar.in.ua. На сторінках нашого сайту ми знайомимо читачів із описами рідкісних антикварних книг.

Культурний простір Kobzar прагне створювати освітній та інформаційний контент різними мовами. Зараз ми розвиваємо декілька блогів та сторінок у соціальних мережах, будуємо офлайн простір для зустрічей з українською та закордонною спільнотою.