Олекса Кобець, Записки полоненого, 1959

Олекса Кобець. Записки полоненого, пригоди і враження учасника першої світової війни. Видання четверте. Видавництво “Дніпрова хвиля”, Мюнхен, Німеччина, 1959 рік. Книга складається з двох оповідань: “Записки полоненого” і “В Тарасову ніч”.

“Записки полоненого” Олекси Кобця — це автобіографічний твір, що описує досвід автора під час Першої світової війни. Книга складається з чотирьох частин: “Напередодні”, “На війні”, “В неволі” та “Додому і вдома”. У передмові доктор М. Лоза зазначає, що цей твір є цінним як літературно, так і історично. Він надає читачам глибоке розуміння подій того часу.

Олекса Кобець починає розповідь з опису мобілізації. Він показує, як молодих хлопців забирали на війну.

Я призивався восени. Ні глявберова сіль, яку, за порадою досвідчених першовільготників, я пив день-у-день, щоб украй зіпсувати шлунок і виявитися нездатним до страшної військової служби в царській казармі, ні десятки цигарок, що до них уперше в житті взявшися, я намагався зіпсувати ними на час призову серце, – ніщо не допомогло.

Не міг стати в пригоді й пишно-ляльковий, як струна натягнутий, з задерикувато вгору накрученими вусиками військовий писар канівського військового начальника, що, прочувши, як смертельно не хочеться мені в солдати йти, просив небагато – тільки п’ять карбованців (та й то дуже делікатно: “Знаєте, зачепив якось на службі царського портрета, звалив, розбив раму й скло – під суд оддадуть, коли не полагоджу…”) – не став у пригоді й писар обіцянкою щось там таке зфальшувати для звільнення. Було гидко від очевидної брехні його – я рішуче відмовився від такої допомоги, покладаючися на недугу, і – мене забрили…

Автор детально відтворює атмосферу того часу. Він розповідає про життя в Фінляндії, про стосунки між мобілізованими, про хаос та жорстокість.

В другій частині, “На війні”, автор описує шлях до фронту та перші зіткнення з реаліями бойових дій. Патріотичний запал поступово згасає, поступаючись місцем страху та розчаруванню. Солдати стикаються з жорстокістю війни, бачать поранених і загиблих товаришів. Ці сцени передають глибокий психологічний вплив війни на людину.

Третя частина, “В неволі”, розповідає про перебування автора в полоні. Він описує умови життя полонених, їхні страждання та надії на визволення. Особливу увагу приділено взаєминам між полоненими різних національностей та їхнім ставленням до війни. Автор підкреслює важливість людяності навіть у найважчих обставинах.

У четвертій частині, “Додому і вдома”, Кобець описує повернення з полону та адаптацію до мирного життя. Він розмірковує про зміни в суспільстві та власному світогляді після пережитого. Автор наголошує на важливості пам’яті про загиблих та необхідності запобігання майбутнім війнам.

Заборонений владою твір

Основна думка книги полягає в засудженні війни як явища, що приносить лише страждання та руйнування. Олекса Кобець показує, як війна змінює людей, руйнує їхні життя та мрії. Він закликає до миру та взаєморозуміння між народами.

Стиль автора відзначається щирістю та глибиною. Оповідь ведеться від першої особи, що дозволяє читачеві зануритися в переживання та думки автора. Описані сцени війни та полону вражають своєю реалістичністю та емоційною насиченістю.

“Записки полоненого” є цінним історичним документом, що надає унікальний погляд на події Першої світової війни. Книга також має велике значення для розуміння психологічних наслідків війни для окремої людини та суспільства в цілому.

Книга спонукає до переосмислення цінностей та пріоритетів у житті, нагадує нам про жахи війни та закликає до збереження миру. Це потужний антивоєнний маніфест, що не втрачає своєї актуальності й сьогодні.

Олекса Кобець. В Тарасову ніч

“В Тарасову ніч” — драматична картина, автор Олекса Кобець, вперше поставлена у таборі полонених у Фрайштадті, Горішня Австрія.

Сюжет розгортається навколо пробудження козака з могили, який розмірковує про долю України та її минуле. Він згадує боротьбу за свободу, страждання народу та надії на краще майбутнє. Через монологи та символічні образи автор передає глибокий сум за втраченою славою та заклик до відродження національного духу.

Основна думка твору полягає у необхідності збереження історичної пам’яті та національної ідентичності, навіть у найважчі часи. Кобець наголошує на важливості єдності та відданості рідній землі для досягнення кращого майбутнього. Цей твір є актуальним нагадуванням про цінність національної свідомості та необхідність плекати культурну спадщину.

Про автора оповідання “Записки полоненого” і “В Тарасову ніч”

Олекса Кобець (справжнє ім’я — Олексій Петрович Варавва) народився 29 березня 1882 року в селі Лазірці, Канівського повіту, Київської губернії. Його батьки були селянами, що не мали змоги забезпечити сина належною освітою. Після закінчення двокласної школи в Каневі, юнак самостійно шукав шлях у житті.

Під час Першої світової війни Кобець воював на фронтах у Польщі та Карпатах. Він потрапив у полон і перебував у таборі міста Фрайштадт в Австрії. Досвід війни та полону відобразив у своєму автобіографічному романі “Записки полоненого”. Цей твір був заборонений та вилучений із книгарень і бібліотек.

Після повернення до Канева Кобець працював у повітовій земській управі. Він навчався у Вищому економічному інституті імені М. І. Туган-Барановського в Києві. Був редактором газети “Каневские ведомости” та літературно-мистецького двотижневика “Нова громада”. Пізніше редагував кооперативний місячник “Сільський господар” у Харкові.

Під час Другої світової війни залишився в окупованому Харкові, працюючи в газеті «Нова Україна». У 1943 році емігрував із сім’єю до Західної Європи, перебуваючи в таборі поблизу Мюнхена. У 1950 році переїхав до США, де заробляв фізичною працею. Після виходу на пенсію в 1953 році вчителював в українських школах міста Баффало та заснував власну школу українознавства.

Олекса Кобець помер 5 вересня 1967 року в Баффало, США, і похований на цвинтарі святого Матвія.

Розпорядженням Харківської обласної військової адміністрації № 514 В від 26.07.2024 “Про перейменування об’єктів топонімії населених пунктів Харківського району Харківської області” вулицю Генерала Слюсаренка в Мерефі, перейменували на вулицю Олекси Кобця.