Лизогуб Марія, українка, класик казахського живопису

Лизогуб Марія (1909 – 1998). Художник, живописець, член Спілки художників СРСР, Заслужений діяч мистецтв Казахської РСР.

Лизогуб Марія Сергіївна народилася в м. Миколаїв, Україна. За словами художниці, її дитинство було наповнене птахами, квітами і метеликами. Вона багато малювала і ліпила фігурки з глини.

Періодично сім’я Лизогуб приїжджала до Харкова до родичів. Дідусь (татів батько) Марії Сергіївни був земляком Іллі Рєпіна. Він жив у місті Чугуїв Харківської губернії, і спілкувався з великим живописцем.

Марія Лизогуб – шлях від Рєпіна до соцреалізму

Рєпін бачив дитячі малюнки маленької художниці й пророкував їй велике майбутнє. Він обіцяв навчати Марію живопису, коли вона виросте. Великий художник здебільшого жив далеко від Чугуєва, але зв’язок із рідним містом, Слобожанщиною та Україною Ілля Рєпін намагався зберігати до кінця життя, а українські мотиви посідали важливе місце у творчості художника.

У 1914 році Рєпін затіяв створити у себе на батьківщині, в Чугуєві (Харківська Губернія), трудову робітничу Академію мистецтв, засновану на демократичних принципах. Місцева Чугуївська влада поводилася в цій справі дипломатично, політично, лукаво, ухильно, дедалі більше дякувала та кланялася, а потім прийшла війна – і все заглохло. Багатьом планам уже немолодого Іллі Рєпіна не судилося реалізуватися саме через першу світову війну і революцію. Революція 1917 року змусила Іллю Юхимовича Рєпіна опинитися у Фінляндії та змінила багато його планів, зокрема й щодо навчання Маші.

Марія Лизогуб здобула професійну музичну освіту по класу рояля, закінчила в Харкові середній навчальний заклад. Пізніше навчалася в Харківському державному художньому інституті, ще пізніше продовжила освіту в Художньому інституті в Києві (закінчила 1940 року). Серед її київських вчителів були видатні майстри живопису: Федір Кричевський, Олексій Шовкуненко, Михайло Шаронов.

Місток між українською та казахською культурою

Лизогуб вважається однією з основоположників Казахської національної художньої школи.

1940 року Марія Сергіївна за напуттям Павла Тичини була розподілена в Казахстан “допомогти зміцнити ще молодий колектив казахських художників”. Майстриня тривалий час жила і працювала в Алма-Аті. У перші роки другої світової війни художниця працювала скульптором в алма-атинському театрі ляльок.

Художник театру ляльок народжується в самому театрі, ніхто наперед не знає, відчує він ляльку чи ні. Лялька не має міміки, обличчя ляльки потрібно побудувати таким чином, щоб при невеликому повороті змінювався її вираз обличчя.

Художниця написала багато начерків, ескізів, натюрмортів, портретів, але серйозних картин у неї мало. За словами Марії Лизогуб, вона ніколи не прагнула написати багато картин. Кожну зі своїх картин вона “народила як дітей”, викладалася, і віддавала картині “всю себе”. Загалом вона написала 11-12 картин.

Спочатку художниця робила начерк, а потім без нього писала саму картину, вигадуючи її сюжет по ходу роботи.

За своє багате творче життя Марія Сергіївна втілила у своїх творах атмосферу Казахського соцреалізму – культуру і побут казахів. Серед її знаменитих на весь світ картин – “Портрет Черкаського” (початок 1950-х), “Казка” (1958), “Юність”, “Світанок”, “Вічність”.

У роботах та етюдах художниці підкуповує щира доброзичливість і дивовижна точність у відображенні традиційного казахського побуту, час, що вже відходив у минуле нації, яку художниця осягала, завдяки величезному бажанню самій зрозуміти і прийняти її як надбання людської культури.

Етюд – в образотворчому мистецтві – підготовчий начерк для майбутнього твору.

На початку 90-х казахська телекомпанія TAN TV вважала своєю місією привернути увагу глядачів до забутих, без зайвої скромності, геніальних діячів культури і мистецтва Казахської РСР. Про своє дитинство, навчання і творчий шлях Марія Сергіївна Лизогуб розповіла в цьому унікальному інтерв’ю, записаному на початку 1990-х років:

Повернення майстрині в Україну

Після повернення до Києва у 1990 році Марія Лизогуб продовжувала активно займатися творчістю, незважаючи на поважний вік. У цей період вона створила низку портретів видатних діячів української культури, серед яких – письменників Івана Драча та Павла Загребельного, композитора Володимира Івасюка, співачки Ніни Матвієнко.

Особливо плідною була співпраця художниці з Національним музеєм літератури України, де вона створила портрети класиків української літератури. Серед них – зображення Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Михайла Коцюбинського. Ці роботи прикрасили експозицію музею.

У 1993 році в Києві відбулася персональна виставка творів Марії Лизогуб, присвячена її 85-річчю. На ній були представлені як ранні роботи часів перебування в Казахстані, так і нові твори київського періоду.

Художниця пішла з життя у 1998 році у віці 89 років. Похована в Києві на Байковому кладовищі.

Творча спадщина Марії Лизогуб залишила значний слід в образотворчому мистецтві як України, так і Казахстану. Її роботи зберігаються у провідних музеях та приватних колекціях обох країн. Ім’я художниці назавжди увійшло в історію української та казахської культури.

Про культурний простір Кобзар

Культурний простір “Кобзар” у Києві – це унікальне місце, де зберігається, відновлюється та примножується українська культурна спадщина. В експозиції простору представлені твори образотворчого мистецтва, скульптури, графіки, вишивки, килимарства, кераміки та інших видів декоративно-прикладної творчості українських майстрів.

Окремо слід відзначити унікальну колекцію шевченкіани, присвячену творчій спадщині Великого Кобзаря. Серед експонатів – рідкісні видання “Кобзаря”, ілюстрації до його творів, портрети Тараса Шевченка.

Важливою частиною діяльності нашого культурного центру є науково-дослідна та реставраційна робота. Ми відновлюємо старовинні документи, рукописи, стародруки, картини, тощо. Культурний простір “Кобзар” приймає мистецькі заходи – виставки, презентації, лекції, зустрічі. Ми прагнемо стати культурним осередком Києва, відкритим для українців та гостей столиці.