Мазепа, партитура, П. Чайковський, 1899 рік

Опера “Мазепа” в трьох діях (шести картинах); лібрето В. Буреніна і композитора П. Чайковського за поемою О. С. Пушкіна “Мазепа”, яка в останній момент отримала знайому усім назву “Полтава”.

Історія створення опери “Мазепа”

Влітку 1881 року під час відпочинку в Україні (маєток у Кам’янці Черкаської області), Чайковський накидав план опери на сюжет пушкінської поеми “Мазепа” (1828).

В один прекрасний день, я перечитав лібрето, прочитав поему Пушкіна, був зворушений деякими сценами і віршами – і почав зі сцени між Марією і Мазепою, яка без зміни перенесена з поеми в лібрето.

П. Чайковський

У розпорядженні композитора було лібрето, створене В. П. Буреніним (1841-1926) для композитора К. Ю. Давидова, відомого віолончеліста і тодішнього директора Петербурзької консерваторії. Але Давидов відмовився від свого задуму, поступившись сюжетом “Мазепи” Чайковському.

Чайковський написав оперу “Мазепа” в 1881-1883 роках. Сталося це після читання в Кам’янці, в Україні, в будинку сестри композитора А. І. Давидової Пушкінської “Полтави”: “Полтава дуже спокушає мене”; “…одного чудового дня я перечитав поему Пушкіна, був зворушений деякими гарними сценами і віршами і почав зі сцени між Марією і Мазепою, яку без змін перенесено з поеми в лібрето”.

Не без вагань приступив композитор до написання музики. Необхідність поєднувати особисту драму Марії з епічними картинами Полтавської битви, з історією змови підступного гетьмана ставила перед ним важке завдання. Згадуючи про свою роботу над “Мазепою”, Чайковський зазначав, що жоден великий твір не давався йому з такими труднощами. Однак сила і чарівність пушкінських віршів, неповторна яскравість образів були могутнім творчим стимулом. Партитура опери, над якою Чайковський працював понад два роки, була готова у квітні 1883 року.

Перші вистави “Мазепи” відбулися в Москві у Великому театрі 3 (15) лютого 1884 року і в Петербурзі в Маріїнському театрі 7 (19) лютого того ж року. Опера мала скромний успіх, через два сезони була знята з репертуару і відновлена в Маріїнському театрі лише 1903 року. Однак у репертуар радянських театрів ця опера увійшла як один із видатних творів російського музичного мистецтва.

Дійові особи і опис опери “Мазепа”

• Мазепа, гетьман (баритон), Кочубей (бас), Любов, його дружина (мецо-сопрано), Марія, їхня дочка (сопрано), Андрій (тенор), Орлик, кат (бас), Іскра, друг Кочубея (тенор), П’яний козак (тенор).
• Козаки, козачки, гості, слуги Кочубея, сердюки, ченці, кати.

Дія відбувається в Україні на початку XVIII століття.

Перша дія. Перша картина

На всю велику Україну славляться незліченні багатства стольника Петра I Кочубея, але головна його гордість – чудова донька. До неї збираються подруги в день літнього народного свята. Але ні хороводи, ні ігри, ні пісні, ні кохання молодого козака Андрія не тішать її. Її думки зайняті гордим старцем, гетьманом Мазепою, який гостює у батька. І Мазепа відповідає Марії тим же палким почуттям; він просить у Кочубея її руки. Кочубей здивований, розсерджений пропозицією сімдесятирічного гетьмана. Прохання гостя стають дедалі наполегливішими, вони переходять у вимоги, і у відповідь на них Кочубей просить Мазепу залишити його будинок. Марно Марія, її мати і гості намагаються заспокоїти тих, хто свариться. Ображений Мазепа і – після болісних коливань – Марія йдуть разом, під охороною варти гетьмана.

Перша дія. Друга картина

Тиша і печаль панують у будинку Кочубея. Мати, оплакуючи Марію, немов померлу, звертається до чоловіка, радячи йому вдатися до допомоги надійних людей і помститися ненависному Мазепі. Але Кочубей і сам, невідступно думаючи про помсту, вирішив посвятити у свої плани дружину, відданого Іскру та Андрія. Ще в дні колишньої дружби він не раз чув від гетьмана про “прийдешні зміни, переговори…”. Зрозумівши вже тоді намір Мазепи перейти на бік шведів, Кочубей обмірковує тепер свій донос російському царю. Він добре розуміє, з яким ризиком пов’язана його справа: Петро I нескінченно вірить Мазепі. Знає про це й Андрій, який зголосився особисто доставити донос у столицю.

Друга дія. Перша картина

Сирі й холодні підземелля Білоцерківського палацу. В одному з них сидить прикутий до стіни ланцюгами Кочубей. Підтвердилося найгірше його припущення: Петро I не повірив доносу і віддав донощика в руки Мазепи: “Заутра страта…” Безсилий відчай опановує Кочубея. Похмурі роздуми перериваються появою прислужника Мазепи Орлика. Від імені гетьмана він вимагає зізнання про заховані Кочубеєм скарби. Почувши рішучу відмову видати таємницю, розлючений Орлик наказує знову катувати в’язня.

Друга дія. Друга картина

Мазепа милується красою української ночі з балкона свого палацу. Але ні краса, ні думки про Марію не можуть пом’якшити в його душі. Орлику, який увійшов, віддається наказ готувати страту Кочубея.

До гетьмана нечутно підходить Марія. Занепокоєнням і ревнивими підозрами сповнене її серце. Заспокоюючи її, Мазепа розкриває Марії свою таємницю: “… быть может, трон воздвигну я!” Марія із захопленням вислуховує це зізнання і у відповідь на обережне запитання гетьмана, хто їй дорожчий – він чи батько, в засліпленні відповідає: “Ти мені всього, всього дорожче!”

Однак, залишившись сама, Марія знову опиняється у владі тривожних передчуттів, несподівано з’являється мати, що проникла сюди з ризиком для життя і благає доньку врятувати батька. З жахом дізнається про підготовку розправи над Кочубеєм і, захоплена матір’ю, поспішає до місця страти.

Друга дія. Третя картина

Натовпи народу заповнили поле в околицях Білої Церкви: тут має відбутися страта. З’являються кати з сокирами, проїжджає на коні Мазепа, супроводжуваний обуреними вигуками народу, виспівує пісеньку п’яний козак. Варта гетьмана і ченці ведуть засуджених. У передсмертній молитві опускаються на коліна Кочубей та Іскра, а потім, обійнявши один одного, сходять на ешафот. Мати і Марія, які прибігли на поле, вже не можуть зупинити те, що відбувається, – страта відбувається.

Третя дія

Відгриміла Полтавська битва. Разом зі шведами поспішає покинути Україну Мазепа. Марно шукав його під час бою Андрій. І тепер, прийшовши до зруйнованої садиби Кочубея, він особливо гостро переживає втрачену можливість помсти. Чується кінський тупіт – це Мазепа й Орлик рятуються від переслідування. З оголеною шаблею кидається назустріч своєму ворогові Андрій, але Мазепа випереджає його, смертельно поранивши пострілом із пістолета. Сходить місяць, і в його примарному світлі з’являється з-за дерев Марія. Видовище смерті батька позбавило її розуму. З жахом і болем дивиться на неї Мазепа, але Орлик квапить його і, рятуючи своє життя, гетьман тікає разом із ним. Несподівано Марія помічає пораненого Андрія. Не впізнавши його, вона приймає його за дитину, що заснула в траві… Поклавши його голову до себе на коліна, вона співає вмираючому колискову пісню.

Опис музичної композиції

“Мазепа” посідає у творчості Чайковського особливе місце. Гостро конфліктна особиста драма розгортається тут на широкому історичному тлі, а музично-драматургічне рішення поєднує в собі принципи лірико-психологічної та історичної опери. Поруч з інтимними лірично забарвленими сценами виникають розвинуті хорові та симфонічні епізоди, що відтворюють бурхливий подих і драматизм дійсних історичних подій.

В оркестровому вступі зіставляються контрастні музичні епізоди; одні, пов’язані з образом мстивого гетьмана, викликають уявлення про дику, стрімку гонитву, інші, світлі, лірично-наспівучі, оповідають про його кохання.

Ніжна дівоча пісня в народному дусі відкриває першу картину. Схвильоване аріозо Марії “Какоюсь владою незрозумілою” – її сповідь таємного кохання. Дует Марії та Андрія, насичений драматичними переживаннями, змінюється розгорнутою народною масовою сценою, в якій чергуються урочиста музика виходу Мазепи, ігрова пісня “Нету, нету тут містка” і запальний гопак. У сцені сварки Мазепи і Кочубея, слідом за чуттєвим аріозо гетьмана “Мгновенно сердце молодое”, виникає розгорнутий ансамбль із хором. Музика фіналу першої картини звучить загрозливо і владно.

На початку другої картини – аріозо-читання Любові “Де ти, моє дитятко”, задушевна сумна пісня, яку підхоплює хор жінок. Арія Кочубея “В минулі дні, коли з Мазепою” витримана в суворо-оповідних тонах. Наступна його арія “Ні, зухвалий хижак” сповнена рішучості. Фінальна сцена змови проти Мазепи – великий ансамбль, що переростає в потужний хор.

Лаконічний скорботний вступ до першої картини другого акту малює страждання Кочубея, яким протиставлено мстивість і злість Мазепи (середній епізод вступу). Суворим драматизмом пройнята арія Кочубея “Что смерть? Давно бажаний сон”. Його речитатив і аріозо “Три скарби” виразно передають шляхетність і внутрішню силу людини, переконаної у своїй правоті.

Оркестровий вступ до другої картини втілює контраст між умиротвореною поетичною літньою ніччю і жорстокістю Мазепи. У монолозі Мазепи “Тиха українська ніч” виражені його душевне сум’яття і буйне владолюбство. В аріозо Мазепи “О Марія” постать Мазепи розкривається з кращого боку; світлим спокоєм і ласкою дихає мелодія, що широко ллється. Сцена, в якій невеликі аріозо Марії, овіяні тугою і ніжністю, тремтливістю почуттів, перемежовуються з діалогами, увінчується оповіданням гетьмана про змову “Давно замислили ми діло”; в оркестрі спершу приглушено й таємниче, а потім потужно та урочисто лунає суворий, карбований марш. Невеликий монолог Марії “О милий мій” сповнений захвату, захоплення. Глибоким драматизмом насичена розповідь матері про майбутню страту. Картина завершується великим дуетом Марії та Любові, в якому наполегливо повторюється музична тема їхнього хвилювання і жаху.

Третя картина, страта, – одна з найпохмуріших в опері. Це розгорнута масова хорова сцена, пронизана нервовим занепокоєнням. Жартівлива пісня п’яного козака вносить трагічний відтінок. Грізний і урочистий, поступово наростаючий марш протистоїть скорботній молитві засуджених, яку підхоплює хор. Картина закінчується лаконічною музичною характеристикою Мазепи; слідом за нею, як епітафія, виникає музика з передсмертної молитви страчених.

Третьому акту передує симфонічний антракт “Полтавський бій” – батальна картина, що зображає битву росіян зі шведами, торжество перемоги і тріумфальну ходу російських військ; це один із видатних зразків російської програмної музики.

Фінал опери відкривається арією Андрія “Осиротів пустельний дім”, що змальовує його м’який, задушевний вигляд. Сцена останньої зустрічі Мазепи і Марії сповнена справжнього трагізму; уривки ніжних любовних зізнань змінюються гострою, ламаною музикою, що передає безумство Марії. Короткий симфонічний епізод зображує перегони Мазепи й Орлика (музика увертюри). Колискова Марії “Спи, немовля моє прекрасне”, ніжна, світла й ласкава, завершує оперу.

Зацікавила ця книга? Зв’яжіться з нами

Про історію України ви можете прочитати у книзі “Ілюстрована історія України“, М. Грушевський, 1913 рік видання.

Про культурний простір Кобзар

Культурний простір Кобзар має велику бібліотеку рідкісних антикварних книг. Ми працюємо з цими книгами, складаємо їх огляди і популяризуємо збирання та збереження старих книг. Старовинні книги – це наша культурна спадщина, це реальні історичні артефакти в епоху цифрової трансформації. Збереження цих артефактів дуже важливо для наступних поколінь.