Український портрет XVII-XX ст., 1925 рік

Український портрет XVII-XX ст., Київ – 1925 рік, 64 стр., 16 літерів ілюстрацій, тираж 1500 примірників. Автори: Данило Щербаківський та Федір Ернст. Ілюстрація обкладинки – Василь Кричевський, заголовні літери та кінцівки – Георгій Нарбут, фотографії – Леонід Скрипник.

Книга була презентована співробітниками Всеукраїнського Історичного Музею завідуючому Музейно – Бібліотечною Секцією УкрГоловНауки В.В.Дубровському – в надії на краще майбутнє. 28.08.1925 року.

Василь Васильович Дубровський (1897—1966) був українським громадським діячем, істориком, педагогом, архівістом, музеєзнавцем, краєзнавцем та письменником.

Книга Український портрет XVII-XX ст., 1925 рік

Книга “Український портрет XVII-XX ст.” розповідає про історію українських портретів, які були виконані малярським способом у вузькому розумінні. У першій частині історичного нарису значне місце відведене культовому портрету, оскільки старий український портрет мав тісний зв’язок з релігією та культом. Виставка складається з колекцій музею і влаштована з використанням побутових речей певної епохи, щоб створити історичний антураж.

Ця книга була присвячена та видана до першоюї виставки українського портрету, яка відбулася у Всеукраїнському історичному музеї імені Тараса Шевченка у 1925 році. На виставці були представлені тільки експонати музею. Книга містить нариси про український портрет до кінця XVIII століття від Д. Щербаківського та про український портрет від кінця XVIII століття до сучасності від Ф. Ернста. Також у книзі є каталог виставки, укладений з урахуванням розміщення експонатів у залах.

Заглавні літери робота Нарбута — Портрет значкового товарища В. Г. Гамалії XVIII ст.

Про авторів книги Український портрет XVII-XX ст.

Співавтор книги – Данило Михайлович Щербакі́ський (1877-1927) був відомим українським мистецтвознавцем, істориком, етнографом, археологом, музейним працівником, педагогом та громадським діячем.

Український портрет XVII-XX ст., 1925 рік — Зала перша. Стіна з портретами козацьких старшин XVIII ст.

Він був членом Київського товариства старожитностей та мистецтв, Київського товариства охорони пам’яток старовини та мистецтва, почесним членом Української Академії мистецтв (1918), ученим секретарем Секції мистецтв Українського наукового товариства в Києві (1918-1919) та дійсним членом та заступником голови Всеукраїнського археологічного комітету (1924-1927).

Щербаківський намагався привернути увагу громадськості до пограбування та знищення пам’яток української культури, неналежного зберігання музейних експонатів. У 1927 році він написав статтю «Культурні цінності в небезпеці» в журналі «Життя й революція» (ч. 1). Щербаківський також відчував, що став однією з жертв, які було заплановано знищити духовно разом із музеєм. Як прояв протесту, він вибрав самогубство, до якого довго готувався.

Украінський портрет XVII-XX ст., 1925 рік — Портрет значного війскового товарища І. П. Забіли, XVIII ст.

Другий співавтор – Федір Людвігович Ернст (1891–1942) був українським істориком-мистецтвознавцем, теоретиком мистецтва, фундатором та класиком українського мистецтвознавства. Він також був музеєзнавцем і діячем у галузі охорони пам’яток історії та культури України.

Фотограф Леонід Гаврилович Скрипник — Портрет И.С. Суліми, дружини переясловського полковника, XVIII ст.

У період з 1922 по 1933 рік, Ернст працював у Всеукраїнському історичному музеї імені Тараса Шевченка. З жовтня 1923 року він став завідувачем художнього відділу Всеукраїнського історичного музею в Києві. Він є автором найкращого довоєнного путівника по Києву (1930) і був членом Київського товариства охорони пам’ятників старовини та мистецтва, дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка, членом Історичного товариства імені Нестора-Літописця, членом Товариства діячів українського пластичного мистецтва, дійсним членом Всеукраїнського археологічного комітету ВУАН та вченим секретарем ВУАК. Федір Людвігович був репресований та 1942 року розстріляний. Пізніше його було реабілітовано посмертно.

Про ілюстраторів книги

Ілюстратор обкладинки – Василь Григорович Кричевський (1873-1952) був відомим українським художником, архітектором і графіком. Він створив стильовий напрямок “Український архітектурний модерн” і заснував українську професійну університетську архітектурну та художню освіту. Крім того, протягом багатьох років він збирав предмети української народної творчості і, як етнограф, склав одну з найбагатших колекцій у цій галузі в Україні.

Ілюстратор заглавних літер Георгій Іванович Нарбут — Зала друга. Куточок мистецтва другої половини XVIII ст.

Василь Кричевський був також відомим маляром, який представляв ліричний “український імпресіонізм”, а його графічні роботи поєднували сучасність з книжковими прикрасами XVII-XVIII століть.

Ілюстратор заглавних літер – Георгій Іванович Нарбут (1886-1920) був українським художником-графіком та ілюстратором, який став автором перших українських державних знаків, таких як банкноти та поштові марки. Він також був одним із засновників Української академії мистецтв і її ректором.

Нарбут був відомий своєю оригінальністю та згодом навколо нього зібралась ціла школа його послідовників у галузі графіки та ілюстрування книжок. Він також опрацював проєкти для Державного Герба та Печатки Української Держави.

У 1918 році гетьман Павло Скоропадський затвердив малу Державну печатку, яку створив Нарбут, на якій було зображення козака з пищалем на плечі на восьмикутному тлі, у верхній частині якого було розміщено володимирський тризуб.

Георгій Нарбут. Портрет родини художника, 1919 рік

Фотограф – Леонід Гаврилович Скрипник (1893—1929) був українським письменником, який працював на залізниці в Києві, на Одеській кінофабриці та у журналі “Всесвіт” і газеті “Культура і побут”. Він був членом літературної організації “Нова генерація”.

Про культурний простір Кобзар

Фахівці культурного простору Кобзар вивчають, зберігають та відновлюють культурну спадщину України. Ми працююємо з книгами, документами, рукописами, архівними матеріалами, фотографіями та іншими артефактами, що зберігають історію та культуру нашої країни. Крім того, ми проводимо наукові дослідження, публікуюємо книги та наукові статті, щоб розповісти про культурну спадщину України якомога більшій кількості людей. Культурний простір Кобзар створює умови для вивчення і популяризації української культури, зберігає та передає її наступним поколінням.