Тарас Шевченко і розкопки кургану Переп’ят

На території Фастівецької сільської ради (Києвська область) розташовані 4 кургани і 3 поселення, які знаходяться під охороною держави. Взагалі на Переп’ятовому полі між селами Фастівець і Мар’янівка нараховується 7 курганів, найславніші з них Переп’ят (Перепят) і Переп’ятиха (Перепятиха). Курган Перепят знаходиться біля села Фастівець. Це пам’ятка археології V ст. до н.е.

Більш як півтора століття тому, над землею піднімалась висока, метрів на одинадцять, могила, оточена по колу, а точніше овалу, меньшими пагорбами, що добре видно на малюнку, зробленому Тарасом Шевченком. Тоді її діаметр зі сходу на захід становив 21, а з півночі на південь – 11 метрів. Але дослідники вважають, що від початку він був значно більшим розміром 31 х 22 метри. Відповідно більшою була і висота.

Історія виникнення курганів Переп’ят і Переп’ятиха

Називався курган Переп’ятихою здавна, а неподалік знаходився інший – Переп’ят. Обидва вони як Переп’ятови згадуються у літописах при описанні битви Юрія Долгорукого з київським князем Ізяславом Мстиславичем (1154 р.), пізніше Михайла Юрійовича з половцями (1172 р.). Згадується він також під 1159 роком у дарчій грамоті, яку приписують князю Андрію Боголюбському, за якою землі до Переп’ятихи, як межового знака, передавались Києво-Печерському монастирю.

Ще до князювання Кия і Щека жив поблизу міста Києва князь Переп’ят. Неспокійне було тоді життя. Печеніги, хазари здійснювали жорстокі набіги, руйнували край, забирали людей у неволю. Зібрався князь Перев’ят із дружиною в похід воювати з хазарами. Наказав своїй жокі княгині чекати його з перемогою. Але якщо трапиться біда, і він не повернеться, поляже в битві з ворогом, то тоді прийдеться княгині обирати дружину і ставати на захист свого народу.

Довго ходив Переп’ят по східних степах, довго чекали його повернення рік, два, три минуло. І ось нарешті повертався вік із церемогою до рідної домівки. Насувався вечір. Князь наказав Стомленому походом війську зупинитися, відпочити, щоб вранці з новими силами вступити переможцями в рідне місто. Вони розташувалися табором, розпалили вогнище, готуючи вечерю. А сторожеві доповіли княгині Переп’ятисі, що неподалік їхнього міста розташувалося невідоме військо. Тоді князівка, пам’ятаючи наказ чоловіка, зібрала нову рать і вирушила на битву.

Невдовзі зустрілася в темряві з невідомим напівсонним військом. Жорстоким і кривавим був той бій. Тільки коли розвиднілося і розсіявся тумак, з’ясувалося, що то було військо князя Переп’ята. Серед вбитих було знайдено і тіло самого князя. Гірко плакала княгиня. І наказала вона поховати Переп’ята разом з колісницею, кіньми на місці кривавої бійні. А потім викопати глибоку могилу і засипати її, вірну жону Переп’ята, живцем разом із колісницею і прислугою. Так і було зроблено.

Так виросли два кургани: один під Фастівцем, другий біля Мар’янівки. І назвали їх Переп’ят і Переп’ятиха.

Про розкопки курганів Переп’ят і Переп’ятиха

У 1843 році була створена Київська археологічна комісія (Тимчасова комісія для розбору стародавніх актів), одним із засновників та головним діячем якої був М.Д. Іванишев. За дорученням цієї комісії та на її кошти влітку 1845 року професором Київського університету М.Д. Іванишевим було розкопано курган Переп’ятиха (Перепетовка). Ці розкопки поклали початок польовим дослідженням старожитностей скіфської культури на території українського лісостепу.

Після закінчення курсу навчання в Петербурнській академії мистецтв Т.Г.Шевченку було присвоєно звания “накласного художника” (22 березня 1845 р.) і за його проханням дозволено поїздку на Україну для художніх занять 25 березня посту було видано відповідний квиток, а в кінці місяця Шевченко виїхав із Петербурга через Москву до Киева.

Це було друге перебування Т.Г. Шевченка в Україні, яке тривало два роки. Це був період його активної творчої і громадсько політичної діяльності.

У цей час поет зустрічався з професором М.О. Максимовичем і подарував йому окреме видання поеми «Тризна» (1844 р.) з написом: «Михайлові Максимовичу од. Т.Шевченка». Завдяки рекомендації Максимовича Київська археологічна комісія неофіційно доручила Т.Г. Шевченку зробити малюнки історичних пам’яток у Чернігівській і Полтавській губернях.

Як Тарас Шевченко прийняв участь в цій експедиції

Наприкінці листопада 1845 року Шевченко представив Київській археологічній комісії малюнки історичних пам’яток Чернігівщини і Полтавщини. Праця художника була належним чином оцінена. В журналі комісії від 10 грудня 1845 року містився запис про зарахування Т.Г. Шевченка її співробітником:

1845 года декабря 10-го дня. Временная комиссия для разбора древних актов, в присутствии свойом, рассуждая о средствах к успешному ходу занятий и находя необходимым сделать для этого изменения в своем составе, полагает:

Всепокорнейше просить киевского военного, подольского и вольского генерал-губернатора о приглашении… художника академии Тараса Шевченка в звании сотрудника комисии для снимков с предметных памятников.

Шевченку встановили щорічне у в розмірі 150 карбованців, на ньому міститься резолюція: “Согласен. Д.Г. Бибиков”.

Т.Г. Шевченко прийняв запрошення Київської археологічної комісії “Після випуску з Академії, -писав Шевченко, -було мене запрошено до Київської Археологічної комісії з метою малювання та збирання народних переказів, казок, пісень в південноросійських губерниях”.

В червні-серпні 1846 року Т.Г.Шевченко брав участь у другій археологічній експедиції, що вели розкопки на кургані Переп’ят, був штатним художником. Як і в минулому році експедицію очолював професор М.Д. Іванишев, якого Максимович жартома називав “генералом від археології”. Члени комісії працювали на розкопках Перап’ята, а жили на квартирах у с. Фостівець. Т.Г.Шевченко жив на квартирі у Ліпських, спочатку у Флора, а потім у його сина Мартина.

Зі спогадів місцевого жителя Людвіга Олександровича Мілковського стало відомо, що “для проведення робіт по розкопці курганів залучался місцеве населения, дорослі і підлітки за невелику плату. Серед них був і мій дід Франц Михайлович Мілковський. Дорослі чоловіки і жінки вели розкопку, підлітки виносили землю в торбах на сторони”.

Альбом про розкопки кургану Перепят

Шевченко змалював могилу до розкопок і після них, змалював найдені тут речі, типи селян того часу, окремі побутові сцени. Також записав народні пісні: “Ой пише, пише нам імператор до князя Котляренка”, “Під городом, під Солідоном”.

В альбомі поета, що зберігається в Київському музеї Т.Г. Шевченка, є малюнки-портрети копачів, виконані олівцем. Рукою Шевченка позначено: “На Перап’яті 1846-іюня”. А поряд пісні про Семена Палія з позначенням: «Мід Мартина Лібського, іюля 15, у Хвастівців. Відомо зроблених олівцем 12 начерків та замальовок. Найпокановіші з них: “Могила Перп’ят”, “Пейзаж”, “Селяни”.

Речі, знайдені при розкопках Переп’яту, знаходяться у Київському національному університеті ім. Т.Г. Шевченка.

Під час перебування на Фастівщині Т.Г. Шевченко виконав багато малюнків, збирав і записував пісні, цікавився історичним минулим. Особливо часто він у своїх творах звертався до образу фастівського полковника Семена Палія. Багато з нього всього було використано постом у його творах “Іржавець”, “Лілея” та ін. Вже будучі на засланні Тарас Шевченко написав ряд поезій (“Чернець”, “Швачка”), в яких використав народні легенди, записані у Фастівці.

В Переп’яті гайдамаки
Нишком ночували.
До схід сонця у Фастові
Хлоп’ята гуляли.

Т.Г.Шевченко. Уривок з віршу “Швачка”. 1848

Для написання вірша “Швачка” Шевченко використав легенди і пісню про Швачку, почуті і записані на Фастівщині.

Вшанування пам’яті Кобзаря

В пам’ять про перебування Кобзаря у Фастівці жителі села заклали парк його імені, де в 1955 році встановлено пам’ятник Т.Г. Шевченку. Його ім’ям назвали будинок культури, вулицю в селі. У 1990 році пам’ятник замінено на новий (архітектор А.А. Древецький), на якому зображено поета у 32-річному віці, коли він перебував у Фастівці.

У 1987 р. на місці розкопок кургану встановлено пам’ятний знак, впорядковано територію. У 2011 році встановлено новий пам’ятни про участь Т.Г. Шевченка в розкопках Преп’яту.

Раджу прочитати огляд “Поліграфічний лист з малюнками Тараса Шевченко” про невідомий артефакт з малюнками розкопок цього кургану. Окрім цього вам може бути цікава стаття опублікована на сайті Національного музею історії України: “175 років тому Тарас Шевченко малював на розкопках кургану Переп’ятиха“, авторка Олена Попельницька, завідувачка відділу науково-видавничої діяльності НМІУ.

Геолокація кургану Перепят на Гугл мапі