Григор’єв Сергій Олексійович видатний український художник

Григор’єв Сергій Олексійович (1910-1988) – видатний український художник, він зробив значний внесок у розвиток українського живопису. Народний художник СРСР та лауреат двох Сталінських премій, академік.

Саме з майстерні Григор’єва вийшли всі шістдесятники, найцікавіші особистості в українському мистецтві. Сергій Олексійович був цікавим співрозмовником, читав багато книжок, займався музикою (грав за нотами на баяні), багато малював, писав аквареллю. Він був блискучим педагогом.

Простежуються дві грані творчості художника: офіційна радянська тематика і лірична іпостась, куди увійшли графіка, акварель, малюнок, пейзажні етюди і портрети близьких. Вони відкривають інтимний світ живописця і відомі лише вузькому колу людей.

Сергій Григор’єв дотримувався своєї певної етики. По-перше, він підписував усі свої роботи, навіть маленькі начерки. По-друге, дуже жорстко вибраковував те, що здавалося йому невдалим. Вибраковував не відразу, а резюмуючи свій досвід за півроку, рік.

Картини Сергія Григор’єва цінуються колекціонерами поряд з роботами Тетяни Голембієвської, Миколи Глущенка і Тетяни Яблонської.

Сергій Григор’єв – український митець, спадкоємець великої традиції

Народився Григор’єв 22 червня 1910 року в місті Луганськ. Роком пізніше його родина переїхала до Запоріжжя, де юний Сергій розпочав своє мистецьке навчання в художній школі міста. Завдяки своїй незримій пристрасті до малювання та живопису, він мріяв про вступ до Ленінградської Академії Мистецтв. Проте, викладачі не помітили в ньому обдарованого художника. Невдовзі він покинув Ленінград та у 1928 році вступив до Київського Державного Художнього Інституту, де вивчав живопис та графіку у відомого художника Федора Кричевського.

Під час навчання в інституті Григор’єв приєднався до студентського творчого об’єднання під назвою “Союз молодих художників України” (1929). Після завершення навчання у 1932 році художник переїхав до Харкова, де його прийняли на роботу до видавництва “Мистецтво”. Серед його перших робіт були плакати, такі як “Даємо країні хліб”, “Передовики Донбасу”, “Комсомолія” та інші. Григор’єв також працював викладачем, виставляв свої роботи на виставках, включаючи виставку в Польщі у 1933 році. Він також асистував на факультеті живопису та графіки в художньому інституті Харкова.

У 1934 році художник переїхав до Києва і був призначений на посаду доцента Київського художнього інституту. З 1938 по 1939 рік Григор’єв активно виступав на виставках і представляв свої роботи, серед яких “Лижник”, “Діти на пляжі”, “Баянист”, “Маєвка”, “Етнічний святкування молоді” та інші. У 1939 році художник був призваний на військову службу, де він частково займався оформлювальною діяльністю та паралельно створював картину “Дитяча музична школа”. Навіть під час війни він був політруком, і незважаючи на це, він ніколи не створив жодної воєнної тематики в своїх роботах.

У 1947 році Григор’єв було присвоєно звання професора, і він очолив кафедру малюнка Київського художнього інституту. Під час цього періоду він створив такі видатні роботи, як “Портрет маршала Конєва І. С.” та “На зібранні”.

У 1950 році він був активною фігурою на всеукраїнських виставках, працював в комітеті призначень Сталінських премій у галузі образотворчого мистецтва, літератури та архітектури. У цей же рік він створив картину “Обговорення двійки”.

З 1951 по 1955 роки Григор’єва призначили ректором Київського державного художнього інституту, і він очолив майстерню жанрового живопису. Крім того, його обрали депутатом і він брав участь у роботі районної ради депутатів міста Києва. З 1952 по 1957 рік він виконував обов’язки керівника живопису Української Радянської Соціалістичної Республіки. У 1954 році була створена картина “Повернення”.

У 1953 році Григор’єва обрали членом-кореспондентом Академії Мистецтв Радянського Союзу, а в 1958 році він став дійсним членом Академії Мистецтв Радянського Союзу.

У 1960 році була створена картина “Батьківська нарада”, в якій для створення образу молодої вчителки позувала його донька. У 60-х роках художник обладнав майстернею в дачному кооперативі Конча-Озерна, де він створював свої відомі пейзажі та портрети.

У 1973 році відбулася особиста виставка робіт художника в Києві. У 1987 році Григор’єв знову взяв участь у Республіканській виставці в Києві.

Сергій Григор’єв прожив своє творче життя не марно, створивши багато картин, акварелей і графічних робіт, які відобразили реальність його часу та прикрасили спадок мистецтва. Його картини сьогодні можна знайти в різних музеях України, Росії, Болгарії, Японії, а також в приватних колекціях по всьому світу та в галереї культурного простору “Кобзар”.

Протягом своєї творчості та обійманих посад Григор’єв був нагороджений численними нагородами радянської епохи, включаючи дві Сталінські премії за картини “Воротар”, “Приймання до Комсомолу” та “Обговорення двійки”. Він отримав почесне звання Народного художника СРСР і Української Радянської Соціалістичної Республіки, а також багато медалей і 3 ордени.

9 квітня 1988 року Сергій Григор’єв помер і був похований на Байковому кладовищі в Києві. Його творчість залишається дорогоцінним скарбом українського та світового мистецтва, який продовжує надихати і вражати глядачів своєю глибокістю та емоційною силою.

Про культурний простір Кобзар

Культурний простір Кобзар прагне зберігати та відновлювати українську культурну спадщину. Ми збираємо колекції картин відомих українських художників, займаємось реставрацією витворів мистецтва, допомогаємо проводити виставки та культурні ініціативи. Особливо ми пишаємось нашою колекцією графічних робіт, описуємо ці роботи і знайомимо читачів з видатними українськими митцями.